Турботи Марти й Марії
15 серпня — Успіння Пр.Б.
Филип’ян 2:5-11; Луки 10:38-42;11:27-28
Сказав Господь:
“Так. Блаженні ж і ті, хто слухає Божого Слова і його береже.” (Луки 11,28).
Тими словами закінчується читання Євангелія на нинішнє свято — Успіння Пресвятої Діви Марії. Всі можуть бути згодні, що багато хто слухає Слово Боже, багато людей читають Слово Боже зі Святого Письма, але чи багато “береже”, дотримується почутих, пізнаних настанов Господа Ісуса Христа?
Господь свідчить, що ті люди, які слухають і дотримуються настанов Божих, — ті блаженні, тобто щасливі у Господі, бо благословення й ласка перебувають з такими людьми, які бажають виконувати волю Божу. Та одночасно ми мусимо бути й свідомі, що настанови від Бога — це в суті своїй — для нашої ж користі.
Як ми маємо виконувати настанови, волю Божу, — подано нам в євангельській розповіді. Ісус завітав у дім двох сестер, Марії й Марти, які жили разом з братом своїм Лазарем, якого пізніше Ісус воскресив із мертвих.
Марта увесь час турбувалася, як би ліпше приготувати й вгостити Ісуса. Вона клопоталася по господарстві, а Марія слухала тим часом розповідь Ісуса Христа, сидячи “в ногах Ісуса” (Лк. 10,39). І Марта звернулася до Ісуса з проханням:
“Господи, чи байдуже Тобі, що на мене саму полишила служити сестра моя? Скажи ж їй, щоб мені помогла.” (Лк. 10,40)
Але Господь оправдав Марію, яка слухала Слово Боже, а Марті сказав, що вона турбується занадто про земні тілесні справи, як краще вгостити. Він сказав, що Марія вибрала кращу частку, “яка не відбереться від неї.”
Багато з нас наслідують Марту... Тільки ми турбуємося не про гостину для Ісуса Христа, а якби забезпечити себе й своїх дітей усім необхідним для нашого життя. Ті турботи про життєві потреби ніколи не скінчені, бо ж ми дбаємо: про їжу й пиття, про взуття, одяг, наші хати, про “пару тисяч на запас”, які можна помножувати в безконечність, а тепер ще додалися турботи: автомобілі, холодильники, телевізори, пральні й сушильні машини, електричні й електронні печі, а для фермерів додалися турботи про трактори, комбайни, диски, сівалки й безліч різних все вигідніших машин.
Без сумніву, турботи Марти були також необхідні; наші турботи про всілякі земні потреби також необхідні, але характерна річ (це з практики парафій на заході Канади, між фермами):
Сіяли, орали кіньми чи волами — був час і для праці, і для відпочинку, для відзначення церковних свят; тепер же їздимо 100 кілометрів на годину, оремо, сіємо, косимо й молотимо великими машинами, але для декого — не вистачає часу… Треба і в неділю, і в свята працювати.
Як же те сталося, де дівся той час?
Безумовно, увесь час дає нам Бог, але його з'їдає наш апетит на збагачення. Раніше ми турбувалися, щоб Бог дав “наш хліб щоденний сьогодні”, а тепер дехто хоче, щоб у 40 років забезпечити і себе, і своїх дітей до кінця днів наших на землі… Та ще й пенсія всім забезпечена…
Звичайно, наша Церква не ставить якихось заборон на придбання машин, як це роблять люди з секти “Аміш” (Amish). Ми також усі розуміємо, що комбайн багато більше коштує, як пара волів чи коней, але в цю добу загальних достатків і заможности переважаючої більшості людей, нам не вільно забувати й про Маріїну долю - про слухання Слова Божого, а Господь також каже про виконання настанов від Бога, проповідуване тим Словом Божим.
Коли зростають достатки “Мартині”, не забуваймо, щоб ми збагачувалися також і в Богові, наслідуючи Марію. Коли ми відзначаємо свято Успіння Пресвятої Діви Марії, коли просимо про її заступництво перед Богом, не забуваймо, що вона упокоїлася, бувши матеріально убогою, але безмірно багатою в Богові. І за те останнє ми й інші люди її прославляють.
Амінь.
о. Протоієрей Тарас Славченко
В Канаді, як досвідчений філолог, о. Т. Славченко мав можливість влаштуватись викладачем на одному з відділів славістичних студій, але так не сталося. Виглядає, що в його особі змагалися між собою філолог і релігійний мислитель, та перший поступився другому. Він вірно служив, 29 років, як трудолюбивий священник і педагог у парафіяльних громадах східної і західної Канади, куди його посилав Провід УГП Церкви. У кожній громаді, піклувався успішним розвитком українських (рідних) і недільних (релігійних) шкіл…
