22-га неділя по П’ятидесятниці
Галатів 6:11-18; Луки 16:19-31
Багатий чоловік був засуджений Богом до пекла не тому, що був багатий, а тому, що зуживав багатство, матеріальні достатки лише для особистої насолоди, для розкошей у їжі й питті, на бенкетування й дорогий одяг, і одночасно був байдужий до ближнього свого, який був хворий та покритий ранами.
З погляду людської законності, багач не мав жодної вини: він не крав, не вбивав, не чинив жодного кримінального злочину, принаймні нічого про те не згадується в євангельській розповіді. Через те земне правосуддя й не засуджувало багача на будь-яке покарання, але в потойбічному світі він терпів “муки в аду” (Луки 16,23).
Не судили б такого багача й в цій країні, не судять багатьох мільйонерів у вільних країнах, коли вони нерозумно розпоряджаються своїми маєтками, коли тратять для розваги й розкошей величезні суми грошей. Є американські, південноамериканські багатії, які спроваджують з Європи цілі театральні колективи, ансамблі співаків чи танцюристів, щоб буйно відсвяткувати свій день народження чи щось подібне. А в той самий час навколо є люди нещасні, які потребують матеріальної допомоги, які потребують медичної опіки, та ті, що бенкетують, — байдужі до долі людей, що терплять нестачі.
Одначе було б несправедливим вказувати тільки на багатих, бо є люди, які пропивають всі свої заробітки й на багатство ніколи не зберуться, але живуть вони егоїстично, не зважаючи на потреби їхніх найближчих. Алкоголіки, картограї, наркомани, які пропивають, прогулюють всі свої матеріальні засоби, які не віддають свій заробіток на утримання дітей, дружини, що доглядає дітей, які прирікають свою родину на недоїдання, на злиденне існування, а в наслідку — на хвороби й позбавлення здоров’я, позбавлення можливості дітям здобути освіту. Таких людей людські суди можуть також не судити, але такі люди є злочинці супроти Божих установлень, злочинці супроти моралі.
Отже, такі люди можуть бути й бідні, та вони винні перед Богом і перед ближніми своїми не менше, ніж згадані вище багачі. Апостол Павло свідчить від Бога:
“...ні злодії, ні користолюбці, ні п'яниці...Царства Божого не вспадкують” (1 Коринтян 6,10).
Дехто хоче обумовити й оправдати п'яниць і їм подібних, кажучи, що людина у вільній країні може поводити себе й жити, як хоче. Але ті люди не хочуть враховувати ту шкоду, яку п'яниці, картограї, наркомани спричиняють своїм найближчим, а до того ж треба врахувати, що чесні люди приневолені працювати й оплачувати утримання згаданих моральних злочинців у клініках, оплачувати медичну опіку над ними, а також оплачувати утримання їхніх родин “на велфар”. А наркомани потребують красти, бо на наркотики ніколи не вистачить...
Також треба мати на увазі, що ми всі платимо більші вкладки на страховку автомобілів, бо багато п’яниць спричиняє тяжкі нещасливі випадки, вони калічать, вбивають багатьох людей (себе також).
Якщо врахувати всі людські: матеріальні втрати, які несе суспільство через п'яниць, то ніхто не має права обумовлювати їхню поведінку свободою, правом на вибір способу життя.
Перед державними законами також не винні законодавці, члени парламенту, які встановлюють закони, за якими кожен, хто має гроші, навіть психічно хворі, як також п'яниці й злочинці, можуть купувати собі вогнепальну зброю й стріляти — калічити й вбивати невинних людей.
Ті посли чи конґресмени, якби ми їх не називали, мусять мати моральну відповідальність перед Богом і ближніми за злочини, хоч вони особисто нікого не вбивали й не грабували, але діяльністю й безвідповідальністю спричинялися до поширення злочинства.
Ми також мусимо мати певну відповідальність, коли вибираємо, голосуємо за кандидатів на тих послів, законодавців. При цій нагоді треба ще раз нагадати, що це обов'язки всіх християн домагатися не тільки менших податків, більших пенсій і соціального забезпечення від уряду, від їхніх уповноважених представників, але також установлення й дотримання в цій країні моральних законів співжиття людей.
Міністри, високі урядовці, які прикриваються гуманністю й випускають на волю убивців, злодіїв, рецидивістів через 2-3 роки, хоч ті злочинці засуджені “фор лайф” чи на: довгі строки, ті люди на високих становищах мають вважатися винними за всі повторні злочини, які вчинили випущені. Господь Ісус Христос ствердив:
“Тож від кожного, кому дано багато, багато від нього й жадатимуть. А кому багато повірено, від того ще більше жадатимуть.” (Луки 12,48).
Міністрам, суддям, високим урядовцям “багато повірено”, від них і треба багато вимагати, бо ж від них також має багато запитати Господь за їхні діла на землі, бо ж вони вирішили долю багатьох.
Чи була чеснота й правда в діяльності тих високих урядовців, і чи були ті чеснота й правда в житті кожного із нас, — про те всі мають нести відповідальність перед Господом. Ісус Христос засвідчив:
“Бо прийде Син Людський у славі Свого Отця з Анголами Своїми, і тоді віддасть кожному згідно з ділами його”. (Матвія 16,28).
Бог нас не створив тільки для того, щоб ми їли й пили, вирощували тіло, — для тих цілей Бог створив тільки різних тварин. Ми ж створені на образ Божий (Буття 1,27), тому у наших діях, ділах має відображатися той образ Божий.
У наші часи, як і в час перебування Ісуса Христа в тілі на землі, деякі люди шукають чудес, чогось надзвичайного. Від репортажів із преси (Тайм), у США чоловік покинув господарство, знайомих, родину, бо його покликали до людей, які, мовляв, прибули з космосу... Це вже друга крайність: люди спекулюють на психологічному тискові обставин і пропонують деяким довірливим, що хтось до них прибуде й забере їх у космос, і кінчаться всі їхні турботи в земному житті. Отже, довірливі люди й хочуть втекти від обставин, але, звичайно, наживаються на тій довірливості тільки спекулянти. Люди побували вже в космосі, побували на Місяці, можливо, побувають на інших планетах, як буде на те Божа воля, але політом у космос люди не наближаються до Бога й не можуть у космосі знайти спасіння.
Відчуття ж душевного спокою, єднання з Богом осягається не через досягнення Марса, Юпітера чи будь-якої іншої планети чи зірки. Єднання з Богом-Творцем можливе тільки через єднання з Христом, а це можливо осягнути, живучи тут на землі.
Приклад багача й бідного Лазаря, про яких розповів Ісус Христос, вказує нам і людські моральні викривлення, відхід від Божих настанов, і одночасно показує долю людей у потойбічному світі. Христос ясно показав, що запевнення світлої майбутності в потойбічному світі осягається через достойне життя, згідно настанов Божих, на землі.
Апостол Павло свідчить від Бога:
“І, як носили ми образ земного, так і образ небесного будемо носити”. (1 Кор. 15,49).
Амінь.
о. Протоієрей Тарас Славченко
В Канаді, як досвідчений філолог, о. Т. Славченко мав можливість влаштуватись викладачем на одному з відділів славістичних студій, але так не сталося. Виглядає, що в його особі змагалися між собою філолог і релігійний мислитель, та перший поступився другому. Він вірно служив, 29 років, як трудолюбивий священник і педагог у парафіяльних громадах східної і західної Канади, куди його посилав Провід УГП Церкви. У кожній громаді, піклувався успішним розвитком українських (рідних) і недільних (релігійних) шкіл…
