Опанування душ людських бісами
23-тя неділя
Ефесян 2:4-10; Луки 8:26-39
Зробимо найперше уточнення: біси чи демони - це злі духи, про які не раз згадується в Євангелії, які опановували людей і яких Ісуc Христос виганяв з душ людських, роблячи тим людей здоровими. Так і в нинішній євангельській розповіді згадано про таке оздоровлення, коли Христос вигнав демонів із душі чоловіка, який “довгі роки” бігав, як безумний і оскаженілий, і мешкав, як засвідчено в Євангелії, “не вдомі, а в гробах” (Луки 8,27).
В Євангелії також стверджено, що хоч Христос оздоровив того біснуватого, він став нормальний, бо “сидів при ногах Ісусових вдягнений та при умі,” але жителі Гадаринського краю “полякались” (Лк. 8,35). І вказано далі в Євангелії, що “ввесь народ Гадаринського краю став благати Його (тобто – Ісуса), щоб пішов Він від них, - великий бо страх обгорнув їх." (Лк. 8,37)
Чого ж могли боятися гадаринці: що Ісус може привести до розуму всіх оскаженілих безумних людей? - Очевидно, такого не могло бути. Ми вгадувати не будемо чому, але цілком певно, що гадаринці понесли матеріальні втрати, коли Ісус звелів демонам увійти в стадо свиней і в наслідку те стадо свиней “кинулося з кручі до озера, - і потопилось.”
Матеріальні втрати для гадаринців були очевидні. Але також видно, що гадаринці не радувалися поверненню біснуватого до людськості, до Бога. І з того можна зробити висновок, демони - злі духи були загніздилися не тільки в душі того оскаженілого чоловіка, - то вже була, безумовно, тільки гостра форма душевної хвороби.
Демони наживи, здобуття матеріальних цінностей, маєтків будь-якими засобами опановують душі багатьох людей. Вони заглушують чесноти й християнську свідомість членів Церкви Христової, вони роблять руїну в душах членів нашої Православної Церкви.
Візьмімо такий конкретний життєвий приклад:
Від однієї з наших Громад поступила скарга до Консисторії на священика, настоятеля. Його обвинувачувала управа, що він розбиває церковну громаду не дбає про сплату фінансових зобов'язань громади-боргів. Через те просять забрати цього священика й прислати їм такого, який би відносно фінансів робив все навпаки...
А суть діла ось в чому:
Священик був проти того, щоб під церквою влаштовувати забави перед неділями. З пивниці був хід до церкви й хоч двері під час забав тримали закриті, але коли вранці люди приходили до церкви, то вона була сповнена горілчаного й пивного смороду. Звичайно, той алкогольний сморід не настроював ні священика, ні людей віруючих до молитви, до звершення Богослужіння. Управа ж в більшості перейнялася прибутками, - через те треба винаймати будь-що церковний зал, щоб скоріше сплатити борги.
Консисторія, Митрополит, дослідивши ту справу, вказали, що настоятель (священик) ставить вимоги в межах статуту Церкви й управа мусить підкоритися - треба скасувати забави з алкогольними напоями під церквою напередодні звершення там Богослужінь.
Здавалось би, що справа полагоджена й священик матиме спокій, але управа Громади створила такі неможливі умови для священика, що він сам подав прохання про переміщення.
Через деякий час, уже при іншому священикові, державна контроля виявила великі махінації пару членів управи - багато прибутків із тих забав ішли в приватні кишені, людям видавалися поквитовання про пожертви, яких вони ніколи не робили й т.п. Отже ті члени управи, із жадоби наживи, очорнювали священика й робили неможливим для нього сповняти свої пастирські обов'язки.
Ті члени управи з тих самих причин вимагали усунення священика, як гадаринці прохали Ісуса Христа забратися з їхнього Гадаринського краю.
Але зло загніздюється не тільки в деяких громадах нашої Церкви. У багатьох церковних громадах різних віроісповідань установилась традиція й розуміння, що без бінґо, розігравок, забав і базарів вони не зможуть існувати. Насправді ж, то фальшиве розуміння, бо Церква може утриматися пожертвами й корисною працею вірних, які ісповідують ту віру. Наполягання на бінґо, лотереї - це підкорення отим духам злоби, які вселює серед нас диявол. Маймо вірне розуміння: в самих тих грах може не бути нічого злого, якщо ми вживаємо, практикуємо їх вряди-годи для розваги, але коли ми покладаємо майже всі надії на існування Христової Громади на ті гри й лотереї, то ми уподібнюємося тій людині, яка всі підстави на своє матеріяльне забезпечення основує на лотереях.
Опанування злими духами певної людини, коли вона прагне будь-що до наживи, неминуче приводить її до поповнення все більших і більших злочинів. Коли демони роблять осідок в душі людини, то вона стає рабом гріха, вона стає ніби загіпнотизованою й робить вчинки, які можуть вжахнути всіх нормальних людей, які притримуються християнської моралі. Ось декілька життєвих прикладів:
1. В Онтаріо й Квебеку була група т.зв. бізнесменів, які продавали м'ясо здохлятини, або забитої худоби, яка хворіла заразними хворобами. Ті люди вважали себе за невинних, бо вони тільки прагнули здобути добрий заробіток...
2. В Онтаріо міністр Провінційного уряду публічно заявляє, що то неправдиві чутки, що мафія має зорганізоване злочинство в цій провінції. За пару років дослідження поліції дає незаперечні докази про зорганізовані злочинні організації. Міністр, як людина розумна, мусів сам знати про те, але говорив для окозамилювання, очевидно, мав у тому якусь вигоду.
3. А ось 25-літній чоловік так навправлявся у вбивствах, що вбиває вже так просто - для приємності. Для приємності четвертує людину (відрубує руки, ноги, голову)... Жах, справді жах, - такі люди є гірші, більш опановані демонами, а ніж той біснуватий, якого Христос оздоровив у Гадаринському краї.
І ми ще раз переконуємося, що як природа не терпить пустоти, так тієї пустоти, порожнечі не буває в душі людській: якщо душа людська не наповнюється добром, чеснотами від Бога, якщо вона не перебуває в ісповіданні Божих заповідей, то вона неминуче сповнюється злом, злою духовістю, яка виходить від диявола – від вічного ворога Божого. (Івана 8,44)
Амінь.
о. Протоієрей Тарас Славченко
В Канаді, як досвідчений філолог, о. Т. Славченко мав можливість влаштуватись викладачем на одному з відділів славістичних студій, але так не сталося. Виглядає, що в його особі змагалися між собою філолог і релігійний мислитель, та перший поступився другому. Він вірно служив, 29 років, як трудолюбивий священник і педагог у парафіяльних громадах східної і західної Канади, куди його посилав Провід УГП Церкви. У кожній громаді, піклувався успішним розвитком українських (рідних) і недільних (релігійних) шкіл…
