Зовнішні й Внутрішні Ознаки Зшестя Духа Святого
Неділя П'ятидесятниці
Дії 2:1-11; Івана 7:37-52; 8,12
На Різдво Христове ми відзначаємо прихід Сина Божого на землю. У день П'ятидесятниці ми святкуємо прихід Духа Святого на апостолів, а разом з тим — освячення Церкви Христової на спасіння всіх людей.
Ісус Христос, перед своїм Вознесінням, дав настанову своїм учням, апостолам: іти до Єрусалиму й чекати в молитві на зшестя Духа Святого. В Євангелії від Луки сказано:
“І ось Я посилаю на вас обітницю Мого Отця; а ви позостаньтеся в місті, аж поки зодягнетесь силою з висоти.” (Луки 24,49).
В Діях Святих Апостолів, перед своїм вознесінням, Христос дав таку настанову своїм найближчим учням:
“Та ви приймете силу, як Дух Святий злине на вас, і Моїми ви свідками будете в Єрусалимі, і в усій Юдеї та Самарії, та аж до останнього краю землі.” (Дії 1,8).
Щоденно апостоли перебували в молитві, проходили дні за днями, і ось на 10-й день в неділю: раптова сильна буря, вітер потряс до основи все, з'явилися язики огненні над кожним з апостолів і вони сповнилисянової небувалої сили - благодати Божої, безстрашшя й мудрости в проповіді науки Христової (Дії 2:1-4).
Треба пам'ятати: Дух Святий з'явився, коли зібрані були разом, як Церква, коли вони перебували в молитві й сподівалися приходу Духа Святого.
Вітер і вогонь — це зовнішні символи, ознаки приходу Духа Святого. Вітер сильний, але невидимий… Дух Святий — сильний, могутній, але невидимий. Він може людину підняти з найтяжчого, низького духовного падіння до висоти оновлення й освячення в Богові.
Вогонь - один із символів:
а) Вогонь розтоплює всі метали, при допомозі вогню, очищує руду, метали й вони стають придатними для вжитку, для виробу безконечної кількости різних речей.
Дух Святий очищує нас від гріха, очищує душу нашу й вона стає придатною для творення добра.б) Вогонь дає світло, що освічує нам шлях і все в темноті стає видиме.
Дух Святий - освічує нам дорогу до Христа, який є “Світлом світу” (Ів. 8,12), “дорогою”, якою ми маємо йти до спасіння.в) Вогонь дає теплоту....
Дух Святий зігріває наші серця любов'ю до Бога, до ближнього, дає відчуття душевної теплоти з тієї любові до Бога й ближнього.
Наслідки приходу Духа Святого: Раптове духовне переродження учнів Христових — вони стали відважні й безстрашні. Так само сталося освячення всіх мов, бо різними мовами заговорили апостоли. То вони ховалися за замкненими дверима, а тепер вийшли безстрашно з проповіддю, з докорами юдейській старшині, фарисеям.
Христос, перебуваючи на землі, створив із своїх послідовників Церкву, але вона ще не мала в собі життя. Коли-ж Господь послав: Духа Святого від Отця, то вона освятилася, стала живою й непоборною, стала Тілом Христовим. Отже, прихід Духа Святого — це духовне народження Церкви Христової.
Але П'ятидесятниця, схід Духа Святого — це не тільки минуле, але й сучасне, бо Дух Святий сходить і тепер. Він серед нас. Він дає життя Церкві. Він нас оновлює, ним звершуються всі Таїнства, ним керується Церква на Соборах, Він дає дороговказ на життя Церкви.
Діти часом запитують матері:
“Мамо, де є Бог?”
Де є наш Бог? - Ми молимось: “Отче наш, що єси на небесах...”, значить Отець Небесний в Небі, Ісус Христос – “вознісся й сидить праворуч Отця” (Марка 16,19).
А де Дух Святий? — Він є повсюди, Він “всюди й все наповняє”…
Апостол Павло говорить нам:
“Хіба ви не знаєте, що ваше тіло — то храм Духа Святого, що живе Він у вас, якого від Бога ви маєте, і ви не свої?” (1 Коринтян 6,19).
Звершуючи Таїнство Миропомазання, священник говорить:
“Печать дара Духа Святого”.
Отже, кожен із нас має в певній мірі дари Духа Святого в собі. І на початку (чи перед початком) кожного Богослужіння священнослужитель, читаючи молитву до Пресвятого Духа, просить:
“Прийди й оселися в нас, і очисти нас від усякої скверни”.
Отже, благодать Духа Святого перебуває в нас і серед нас постійно, тому ми завжди відчуваємо в собі не тільки силу людську, але й силу, благодать Божу. Тому ми маємо завжди відчувати оту міць Божу, бути сповнені відвагою в голошенні й відстоюванні правди Божої, як її відчували святі апостоли, учні Христові.
Амінь.
о. Протоієрей Тарас Славченко
В Канаді, як досвідчений філолог, о. Т. Славченко мав можливість влаштуватись викладачем на одному з відділів славістичних студій, але так не сталося. Виглядає, що в його особі змагалися між собою філолог і релігійний мислитель, та перший поступився другому. Він вірно служив, 29 років, як трудолюбивий священник і педагог у парафіяльних громадах східної і західної Канади, куди його посилав Провід УГП Церкви. У кожній громаді, піклувався успішним розвитком українських (рідних) і недільних (релігійних) шкіл…
