23-тя неділя по П’ятидесятниці
Ефесян 2:4-10; Луки 8:26-39
Нинішня євангельська розповідь не переказує якусь проповідь Христову, не переказує притчу, а говорить про реальну подію, яка сталася в Гадаринському краю, тобто — на схід від Галілейського чи Генісаретського озера. Найбільш вірогідно, що там жили не юдеї, бо, як видно з розповіді євангеліста, там люди розводили свині.
Але для нас найбільш важливо, що в тім Гадаринському краї Христос вчинив велике чудо — словом своїм оздоровив біснуватого, чоловіка, опанованого демонами, який, як божевільний, ганяв по пустині, жив не в домі, а в гробовищах, навіть не вдягався в якусь одіж. Схоже було, що то ніби божевільний, але звернімо увагу, що, побачивши Ісуса, він “поваливсь перед Ним, і голосом гучним закликав:
‘Що до мене Тобі, Ісусе, Сину Бога Всевишнього? Благаю Тебе, не муч мене!’” (Луки 8,28).
З того цілком зрозуміло, що той чоловік не був просто божевільний, бо міг навіть пізнати божественність Ісуса Христа, пізнати, що Він є Син Божий, але з другого боку: той чоловік кричав, ганяв і поводив так, як не при своєму умі. В чому ж справа?
Те пізнання божественности Ісуса йшло не від того чоловіка, а від злого духа, від демонів, які були вселені в нього. Написано в Євангелії:
“бо багато ввійшло в нього демонів” (Лк. 8,30).
Та сам той чоловік не мав чого боятися, що Ісус буде його “мучити”, бо ж Христос нікого не мучив. Боялися ж Ісуса іменно демони, злі духи, які опанували того чоловіка, спонукували його на ірраціональні, нерозумні вчинки. Вони боялися, бо знали, що Ісус може очистити душу їхньої жертви — біснуватого чоловіка, може їх вигнати геть.
І справді Ісус Христос вигнав демонів-злих духів з душі опанованого ними чоловіка, велів їм увійти в гурт свиней, і ті свині “кинулись із кручі до озера, і потопились.” (Лк. 8,33). Тим Христос і показав, що життя зі злими духами-демонами веде до загибелі.
Той же “чоловік, що демони вийшли з нього, сидів при ногах Ісусових вдягнений та при умі...” (Лк. 8,35).
Отже, чоловік став нормальним і став віруючим, та бажав бути з Ісусом. Одначе, Господь відпустив його між свої люди й сказав йому:
“Вернися до дому свого, і розкажи які речі великі вчинив тобі Бог!”
І дійсно, —
“той пішов, і по цілому місту звістив які речі великі для нього Ісус учинив.” (Лк. 8,39).
Отже, оздоровленням біснуватого Христос показав людям, що Він справді Син Божий — Бог у людському тілі, володіє Божою силою й може визволити їх від панування над ними злих духів — диявола.
Та загал людський найперше вражений матеріальними втратами (загинуло стадо свиней) й тому попросив Ісуса відійти.
Але той приклад з біснуватим також показує нам, що людина може чинити ірраціональні дії, злі діла тому, що її свідомість, її душа опановані злим духом. Людина робиться духовним невільником, рабом гріха, і як в минулому, так і тепер таку людину може оздоровити тільки Христос. Тому й каже апостол Петро:
“Бо під небом нема іншого Ймення, даного людям, що ним би спастися ми мали.” (Дії 4,12).
А ап. Яків, брат Господній, говорить, що коли хто занедужав, то щоб покликали
“пресвітерів Церкви, і над ними хай помоляться, намастивши його оливою в Господнє ім’я, і молитва віри вздоровить недужого, і Господь його підійме, а коли він гріхи був учинив, то вони йому простяться.” (Послання ап. Якова 5:14-15).
Отже, чи в час тілесного перебування Ісуса Христа на землі, чи тепер, коли Він повсюдно перебуває там, де з вірою покличуть його, тільки Він, Господь, може оздоровити людей. Його сила, духовна благодать, лікує наші немочі й звільняє нас від гріха, від панування над нами сил зла.
Трагедія людства в тому, що багато людей не свідомі, що вони перебувають під впливом злого духа, диявола, бо ж такі люди можуть далі говорити про Ісуса Христа, прикриватися Христом. От якраз в пізню осінню пору, коли якраз припадати може 23-тя неділя, в 1978 році трапилися трагічні події в колонії т.зв. People’s Temple, яку зорганізував протестантський пастир Rev. Jim Jones, коли понад 500 людей було отруєно ціанідом, розведенним у “KooI-Aid”. Ті люди були сліпі послідовники протестантського проповідника, який, очевидно, й сам був духовним сліпцем, або його душу цілковито опанували були демони, злі духи.
Бо як же інакше пояснити, коли той духовний горе-провідник закликав понад 500 людей прийняти отруту, коли насправді ні йому, нікому з тих людей не загрожувала якась небезпека. Все виглядає на безглуздя й суцільне божевілля, але ж дослідження тих трагічних подій переконує нас, що там були навколо люди не божевільні.
Був навіть лікар др. Lawrence Schacht, 30 років, разом з двома медсестрами, які адміністрували прийняття отрути. Найперше вливали отруту, ціанід, в рот немовлятам, малим дітям, а потім давали пити з паперових горнят їхнім матерям і батькам. Просто не хочеться вірити, щоб таке діялося в наш час — час загальної освіченості.
Отже, незаперечно, що ні пастир Джим Джонс, ні його помічники, ні ті сотні людей, які йому вірили, — не були просто божевільні, бо ж люди, які їх знали, незадовго з ними говорили, заперечують те.
Але разом з тим ніхто з нормальних людей не заперечує, що дії того пастиря й всіх навколо нього людей — були ірраціональні, безглузді й жорстокі до ближніх і самих себе, — і це є те спільне поводження біснуватого з Гадаринського краю, який “довгі роки” поводив себе, як оскаженілий і безумний, доки його не оздоровив Господь Ісус Христос, вигнавши з нього демонів.
Сказав Господь:
“Коли сліпий водить сліпого, - обоє до ями впадуть” (Матвія 15,14).
Христос радить нам залишити сліпих поводатарів. Я в імені Православної Церкви Христової нагадую ті слова нашого Спасителя, щоб ніхто з наших людей не спокусився й не загинув.
Христос оздоровлює й тепер, і не треба для того шукати гострих переживань у сектах, зорганізованих в останні часи фальшивими вчителями й лжепророками, бо всередині вони – “хижі вовки” (Мт. 7,15). Через них часто дів відвічний ворог Божий — диявол, хоч прикриваються вони й далі іменем Господнім.
Пам'ятаймо настанову Христову:
“Стережіться, щоб вас хто не звів” [не спокусив] (Лк. 21,8).
Амінь.
о. Протоієрей Тарас Славченко
В Канаді, як досвідчений філолог, о. Т. Славченко мав можливість влаштуватись викладачем на одному з відділів славістичних студій, але так не сталося. Виглядає, що в його особі змагалися між собою філолог і релігійний мислитель, та перший поступився другому. Він вірно служив, 29 років, як трудолюбивий священник і педагог у парафіяльних громадах східної і західної Канади, куди його посилав Провід УГП Церкви. У кожній громаді, піклувався успішним розвитком українських (рідних) і недільних (релігійних) шкіл…
