Святкування Пасхи: Воскресіння Ісуса Христа в Православній Церкві та визначення дати цього свята
Автор: о. д-р Ярослав БуцьораВоскресіння Ісуса Христа (Пасха) є найважливішою подією для християнства:
“Коли ж немає воскресіння мертвих, то й Христос не воскрес. А коли Христос не воскрес, то й проповідь наша марна, марна й віра ваша” (св. апостол Павло, 1 Кор. 15).
Це подія, на якій ґрунтується і утверджується основа християнської віри. Великодня неділя є центральною тайною віри Христової Церкви. Це сповнення пророцтв і вершина надії, що лежить в основі існування Церкви.
Православна Церква щонеділі звершує Святу Євхаристію та згадує Воскресіння Господнє. Син Божий, Ісус Христос, воскрес із мертвих у ранні години першого дня тижня. Згідно з уривком зі Святого Марка, наведеним нижче, святі жінки-мироносиці прийшли до гробу, де був похований Ісус, і знайшли його порожнім, а ангел звістив їм про Воскресіння Христове. Рання Церква проголосила цей день Господнім Днем і першим днем тижня, коли Ісуса Христа було проголошено Месією — Сином Божим і Сином Людським. Неділя також відома як день світла або день Святого Духа і об’явлення Царства Божого.
Хоча значення Великодня є беззаперечним, дата святкування Воскресіння Христового й досі викликає суперечки серед християн світу. Святкування Великодня українськими католиками в діаспорі згідно з римо-католицькою традицією є одним із останніх прикладів цього питання. Українська Греко-Католицька Церква з часу свого виникнення у 1596 році святкувала Воскресіння Господа нашого Ісуса Христа разом із православним світом як невід’ємну частину своєї православної спадщини. Святкування Великодня українськими католиками в діаспорі разом із Римо-Католицькою Церквою та всім християнським Заходом може свідчити про певний поділ всередині Української Греко-Католицької Церкви. Водночас важливо зазначити, що українські католики в Україні святкуватимуть Пасху разом із вірними Православної Церкви України та всіма православними християнами світу. Святкування Воскресіння Христового в найближчу неділю (першу неділю після юдейської Пасхи (Песах)) є вірним і послідовним щодо постанов Першого Вселенського Собору в Нікеї 325 року, який визначив принципи обчислення дати Великодня. Православна Церква й донині твердо дотримується рішень І Нікейського Собору, щоб зберігати єдність і мир у християнстві та вірність ранній Церкві.
Існують три основні принципи, прийняті в Православній Церкві, на основі яких визначається дата святкування Пасхи. Варто зазначити, що православна Пасха завжди святкується між 4 квітня і 8 травня. Нижче подано спрощене пояснення цих правил.
Згідно з постановами Вселенського Собору, Пасха в Православній Церкві завжди святкується після весняного рівнодення (першого дня весни, коли день і ніч рівні). Весняне рівнодення зазвичай припадає на 19–21 березня.
Пасха завжди святкується в першу неділю після першої повні після весняного рівнодення.
Святкування Пасхи в Православній Церкві завжди відбувається в першу неділю після юдейської Пасхи, після першої повні після весняного рівнодення. Православна Церква ніколи не святкує Пасху раніше або в той самий день, що й юдейська Пасха. Це є однією з основних відмінностей між Православною Церквою та рештою християнського світу у визначенні дати Великодня. Це принципово пов’язано з тим, що Православна Церква від самого свого існування ґрунтується на Святому Письмі. Вона дотримується хронологічної та історичної послідовності Страстей і Воскресіння Ісуса Христа, як це подано в Новому Завіті, зокрема в Євангеліях. Згідно з історичними та хронологічними подіями, описаними в Євангеліях, Ісус Христос був розп’ятий перед єврейською Пасхою (також відомою як Песах на івриті, що означає «перехід» і вшановує визволення з єгипетського рабства):
“До Пасхи та Свята Незквашених Хлібів залишалося всього два дні, і первосвященики та книжники радилися, як таємно схопити Ісуса та вбити Його. «Але не під час свята, — казали вони, — бо народ може збунтуватися” (Мк. 14:3).
Очевидно, що Євангеліє чітко вписує подію розп'яття Христа в конкретний контекст і час — перед Пасхою. Рання Церква, яку у своєму Євангелії представляє святий Марко, цілком усвідомлювала важливість цієї події. Не звертаючись до інших Євангелій і дотримуючись того самого джерела, святий Марко також описує Воскресіння Ісуса Христа в неділю після Пасхи. За словами святого Марка:
“Коли минула субота, Марія Магдалина, Марія, мати Якова, та Саломія купили пахощі, щоб піти помазати тіло Ісуса. Дуже рано першого дня тижня, одразу після сходу сонця, вони йшли до гробу й запитували одна одну: «Хто відвалить камінь від входу до гробу?» Але, піднявши очі, вони побачили, що камінь, який був дуже великий, уже відкочений. Увійшовши до гробниці, вони побачили молодого чоловіка, одягненого в білу одежу, що сидів праворуч, і злякалися. «Не лякайтеся, — сказав він. — Ви шукаєте Ісуса Назарянина, розп’ятого. Він воскрес! Його тут немає. Подивіться на місце, де його поклали. Але йдіть, скажіть його учням і Петру: «Він йде перед вами до Галілеї. Там ви побачите його, як він вам і казав». Тремтячи й здивовані, жінки вийшли й втекли від гробниці. Вони нікому нічого не сказали, бо боялися…” Марк, 16:1-16.
Святий Марко та рання Церква заклали історичну та хронологічну основу для визначення дати Пасхи для наступних поколінь.
З плином часу ми, як наступне покоління християн у XXI столітті, не можемо відриватися від історичних та хронологічних фактів Євангелія. Якщо поглянути на цьогорічне святкування Воскресіння Христового за календарем Католицької Церкви та інших неправославних Церков, включаючи Українську Католицьку Церкву в діаспорі, то Пасха відзначалася 5 квітня, за чотири дні до останнього дня Пасхи (9 квітня), що не відповідає наведеним вище хронологічним та історичним фактам. Виходячи з наведених вище засад та керуючись принципом вірності настановам ранньої Церкви та Першого Вселенського Собору в Нікеї, Православна Церква святкує Пасху 12 квітня, у першу неділю після єврейської Пасхи. Мудрість Церкви завжди має керуватися присутністю Святого Духа та життям усієї світової Церкви. Внутрішнє життя Церкви ніколи не повинно піддаватися впливу сучасних тенденцій чи політичної ідеології. Церква завжди вірна словам святого Павла, Євреїв 13:8:
“Ісус Христос є той самий учора, і сьогодні, і навіки”.
О. д-р Ярослав Буцьора.
