Преподобний Аліпій, іконописець

Взято з Мінеї.

17 серпня день пам'яті Преподобного Аліпія, іконописця Печерського, в Ближніх печерах.

Житіє Святого

Преподобний Аліпій Печерський, один із перших і кращих руси-українських іконописців, пострижений був преподобним Никоном, з молодих літ подвизався у Києво-Печерському монастирі. Написанню ікон він вчився у грецьких майстрів, з 1083 р. які прикрашали Печерську церкву у честь Успіння Пресвятої Богородиці. Преподобний Аліпій писав ікони даром. Якщо дізнавався, що у якій-небудь церкві ікони постаріли, брав їх до себе і поправляв безвідплатно. Якщо ж ставалося, що йому платили за роботу, преподобний одну частину витрачав на придбання матеріалів для написання ікон, другу роздавав убогим і тільки третю залишав собі. Преподобний Аліпій ніколи не був бездіяльним і залишав написання ікон тільки заради Божественної служби. Він був посвячений у сан ієромонаха і відомий був даром чудотворення ще при житті: преподобний Аліпій зцілив киянина, який страждав проказою і гноїнням тіла, помазавши хворого рани красками, які були приготовлені для написання ікон. Багато ікон, написаних преподобним Аліпієм, прославилися як чудотворні. Відомі деякі випадки, коли ангели Божі допомагали йому у святій справі писання ікон. Один киянин, побудувавши церкву, доручив двом печерським ченцям заказати для неї ікони. Ченці приховали гроші і нічого не сказали преподобному Аліпію. Почекавши довгий час виконання замовлення, киянин звернувся до ігумена зі скаргою на преподобного, і тут тільки вияснилося, що він і не чув про заказ. Коли принесли дошки, дані замовником, виявилось, що на них вже написані прекрасні лики. Коли згоріла побудована для ікон церква, всі ікони залишилися цілими. 

Іншим разом ангел написав ікону в честь Успіння Пресвятої Богородиці, коли преподобний Аліпій лежав у передсмертній недузі. Той же ангел прийняв душу преподобного Аліпія (скінчився 17 серпня не пізніше 1114 року). Він був похований у Ближніх печерах (пам'ять Собору 28 вересня). У правій руці преподобного Аліпія три перших пальці складені рівно, а два останніх зігнуті до долоні – у такому молитовному осінені себе хресним знаменням скінчився преподобний.

Образ слави Божої маючи завжди у своєму розумі, написав у своїй душі ревність, щоб невпинно по образу отців наших першоначальних йти, їх же житію слідуючи, у смертному тілі до безтілесних у святині уподібнився; з ними ж нині біля Вишнього Престолу перебуваючи, молися, отче преподобний, подати обителі нашій однодумність, як тій, що шанує з любов’ю святу пам'ять твою.
(Слава, глас 8)