Успіння Пресвятої Богородиці
Переклад з Orthodox Church of America.Ікона Успіння Богородиці у нашій катедрі, автор Олексій Мезенцев.
Про свято
Свято Успіння Пресвятої Богородиці відзначається 15-го серпня та передує йому двотижневий піст. Свято Успіння присвячене смерті, воскресінню та прославлянню матері Христа. Воно проголошує, що Марія була «взята» Богом до Небесного Царства Христа у повноті свого духовного й тілесного буття.
Як і у випадку зі святами Різдва Богородиці та Її Введення до храму, для цього свята немає біблійних або історичних джерел. Трациція Церкви говорить, що Марія померла, як помирають усі люди — не «добровільно», як Її Син, а через необхідність Її смертної людської природи, яка нерозривно пов’язана з тлінністю цього світу.
Православна Церква навчає, що Марія не мала особистих гріхів. Однак у Євангелії свята, у літургійних службах та на іконі Успіння Церква проголошує, що Марія справді потребувала спасіння Христом, так само як і всі люди спасаються від випробувань, страждань і смерті цього світу, Вона була піднесена Своїм Сином, як Мати Життя, і вже бере участь у вічному житті раю, приготованому і обіцяному усім, хто “чує Слово Боже і зберігає його” (Лк. 11:27–28).
“Народивши, ти зберегла свою невинність. Заснувши, ти не покинула світ, о Богородице. Ти перейшла у вічне життя, о Мати Життя, і своїми молитвами ти визволяєш наші душі від смерті.” (тропар)
“Ні труна, ні смерть не змогли втримати Богородицю, яка невпинно молиться і в заступництві Своєму є надійною надією. Бо, будучи Матір’ю Життя, була перенесена до життя Тим, Хто в оселі дівичого лона перебував.” (кондак)
Богослужіння свята повторюють основну тему: Мати Життя “перейшла до небесної радості, до божественної радості та нескінченного блаженства” у Царстві Свого Сина (вечірній гімн). Старозавітні читання, а також євангельські читання на Всеношній і Божественній Літургії є такими ж, як і на свята Різдва Богородиці та Її Введення до храму. Тож на Всеношній ми знову чуємо слова Марії:
“Величає душа Моя Господа, і зрадів дух Мій у Бозі, Спасі моїм” (Лк. 1:47).
А на Божественній Літургії читається послання до Филип’ян, де святий апостол Павло говорить про самоприниження Христа, Який зійшов до людського рабства і ганебної смерті, щоб бути “превознесеним Богом Отцем” (Фил. 2:5–11). І знову в Євангелії ми чуємо, що благословення Марії належить усім, хто “чує Слово Боже і зберігає його” (Лк. 11:27–28).
Таким чином, свято Успіння Богородиці — це святкування того факту, що всі люди “піднесенні” у блаженстві переможного Христа, і що це піднесення вже звершилося в Марії Богородиці. Свято Успіння є знаком, запорукою та святом того, що доля Марії є долею всіх тих “смиренних”, чиї душі величають Господа, чиї душі радіють у Бозі Спасі, і чиї життя повністю присвячені слуханню та дотриманню Слова Божого, даного людству в Дитині Марії — Спасителі й Викупителі світу.
Нарешті, слід наголосити, що в усіх святах Пресвятої Діви Марії в Церкві православні християни святкують події власного життя у Христі та Святому Дусі. Те, що відбулося з Марією, відбудеться з усіма, хто наслідує Її святе життя смирення, послуху та любові. Разом із Нею всі люди будуть “блаженними”, щоб бути “чеснішими від херувимів і незрівнянно славнішими від серафимів”, якщо наслідуватимуть Її приклад. Усі матимуть Христа, народженого в них Святим Духом. Усі стануть храмами живого Бога. І поділять вічне життя Його Царства ті, хто житиме так, як жила Марія.
У цьому сенсі все, що прославляється і звеличується в Марії, є знаком того, що пропонується кожній людині у житті Церкви. Саме з цієї причини Марія, з Божественним Немовлям Ісусом у Своєму лоні, у православній традиції називається Образом Церкви. Бо спільнота спасенних — це ті, в кому перебуває Христос.
У деяких церквах існує звичай благословляти квіти у свято Успіння Пресвятої Богородиці.
