Що найдорожче для людей?
Неділя Св. Отців 1 Вселенського Собору
Дії 20:16-18;28-36; Івана 17:1-13
Одна жінка, добра парафіянка, поставила мені питання:
- Чим ви поясните, отче, що є люди, які не належать до Церкви, не хочуть знати Бога, а їм у житті щастить - і в “бізнесі”, і вдома, - вони розкішно живуть і горя не знають?
Христос ніколи й нікому не обіцяв, Бог взагалі через жодного пророка нікому не обіцяв, що коли люди будуть виконувати волю Божу, належати до Церкви Христової, то їм буде більше щастити в здобутті матеріальних багатств, що вони будуть заможніше жити.
Але поставмо собі питання: Яке найбільш сокровенне бажання заховано в потаємних мріях людей?
Багато людей хотіли б жити безкінечно, вічно. Нехай буде і горе, і страждання, і тимчасові труднощі, але щоб життя все-таки продовжувалося й щоб вони насолоджувалися тим життям. Щоб продовжувалося життя, щоб люди могли втішатися життям, люди готові тяжко працювати, часто виконувати неприємну, тяжку й невигідну роботу.
Щоб затриматися при житті, люди часом піддаються тяжким операціям, позбуваються рук, ніг, переносять тяжкі болі, несуть тяжкі втрати. Отже, нормальні люди люблять саме життя понад усе — понад страждання, болі й будь-які матеріальні витрати.
Багато мільйонерів, які гинуть від передчасних хвороб, віддали б свої мільйони, якби могли тільки продовжити своє життя. І хоч ми звертаємося до лікарів з багатьма нашими хворобами, але й лікарі, і королі, і убогі й багаті знають, життєвий досвід переконує, що життям людським вони не володіють. Ніхто з людей не створив життя, саму людину, й ніхто не володіє тим життям, - тільки Творець, якого ми називаємо Богом.
Бог є Володар нашого життя. Він, через посланого на землю Сина Свого, який прийняв тіло й образ людський, жив і знаний на Землі як Ісус Христос, пообіцяв, засвідчив, що Отець Небесний дав йому владу “дати життя вічне всім” тим, які визнаватимуть “єдиного Бога правдивого, та Ісуса Христа”, що Бог-Отець Його послав. (Івана 17:2-3).
Очевидно, йде про безсмертну душу, не про тіло… Людина, після смерти на землі, переходить до життя вічного. Це виявлено не як благочестиве побажання, а як незаперечну істину:
“Істинно, істинно кажу вам: Хто слухає слова Мого і вірує в Того, Хто Мене послав, життя вічне той має, і на суд не приходить, але перейшов він від смерти до життя.” (Ів. 5,24).
Бог-Творець дає нам це земне тимчасове життя й, якщо ми лишаємося вірні Йому, якщо ми перебуваємо в єдності з Ним, Він дає нам ще інше життя — безконечне, в єдності з Ним. Той, хто виявився невірним, не визнавав Його на землі, не хотів єдності з Творцем через Ісуса Христа, той не отримає життя вічного в єдності з Богом. Ту правду багато разів стверджено Ісусом Христом, а особливо ясно це з такого визначення:
“Отже, кожного, хто Мене визнає перед людьми, того перед Небесним Отцем Моїм визнаю й Я. Хто ж Мене відцурається перед людьми, того й Я відцураюся перед Небесним Отцем Моїм.” (Матвія 10:32-33).
Через те, що душа безсмертна, то де ж будуть ті душі, що не визнавали Ісуса Христа й Отця, що Його послав?
- Вони не можуть, як безсмертне творіння, загинути цілком. Але вони існуватимуть без єдності з Богом, без радості життя. Існуватимуть у муках сумління — це й є пекло. Існуватимуть, але не житимуть, не відчуватимуть радості життя, бо без Бога, без єдності з Богом-Творцем немає життя.
Отже тим і дається відповідь на поставлене на початку питання,- про те, кому щастить у житті.
Людям, які знають, визнають Бога в цьому житті, перебувають з Ним у єдності через Ісуса Христа, винагорода буде дана. Вона буде більша й цінніша за будь-який “бізнес”, за будь-який земний тимчасовий успіх — то буде вічне життя з своїм Творцем і Господом Ісусом Христом.
“Життя ж вічне - це те, щоб пізнали Тебе, єдиного Бога, та Ісуса Христа, що послав Ти Його.” (Ів. 17,3).
Отже, не судімо, не робімо висновків про щастя, про те, кому щастить у цьому тимчасовому житті, “Бо у Бога”, — як свідчить ап. Петро:
“тисяча літ — як один день” (2 Петра 3,8).
Християни мусять бути свідомими своїх найбільших цінностей, свого непроминаючого щастя — мати дар вічного життя від Бога. Релігій, які визнають Бога, — багато, але дорога до єднання з Богом — одна — через Ісуса Христа . (Ів. 14,6).
Ні Мойсей (хоч ми і визнаємо його за великого пророка), ні жодний з пророків, ні Магомет, ні Будда не можуть привести людей до єдності з Богом, ніхто з них навіть не претендує бути Божою особою, і ніхто з них не має влади дарувати найбільшу цінність — життя. Єдиний Господь Ісус Христос має ту владу:
“Істинно, істинно кажу вам: Хто слухав слова Мого, і вірує в Того, Хто послав Meне, — життя вічне той має...” (Ів. 5,24).
Амінь.
о. Протоієрей Тарас Славченко
В Канаді, як досвідчений філолог, о. Т. Славченко мав можливість влаштуватись викладачем на одному з відділів славістичних студій, але так не сталося. Виглядає, що в його особі змагалися між собою філолог і релігійний мислитель, та перший поступився другому. Він вірно служив, 29 років, як трудолюбивий священник і педагог у парафіяльних громадах східної і західної Канади, куди його посилав Провід УГП Церкви. У кожній громаді, піклувався успішним розвитком українських (рідних) і недільних (релігійних) шкіл…
