Неприродньо?
8-ма неділя після Тройці
1 Коринтян 1:10-18; Матфея 14:14-22
“І звелівши натовпові посідати на траві, Він узяв п'ять хлібів і дві риби, споглянув на небо, поблагословив і поламав ті хліби, і дав учням, а учні народові. І всі їли й наситились, а кусків позосталих назбирали дванадцятеро повних кошів... Їдців же було мужа тисяч із п'ять, крім жінок і дітей.” (Матфея 14:19-21)
Коли ми читаємо цю євангельську розповідь, то сприйняти її самим розумом тяжко, - виглядає як якась казка. Деякі євангельські події розповідає один-два євангелисти, а деякі (як страждання, розп'яття й воскресіння Ісуса Христа) - всі чотири євангелисти. Про чудо нагодування більш, як п’яти тисяч людей п'ятьма хлібами й двома рибами розповідають усі чотири євангелисти, отже сумніву не може бути, що дійсно таке чудо було сотворене Ісусом Христом.
Здається неприроднім? - А хто природній, звичайний порядок встановив? - Якщо Бог-Творець сотворив увесь всесвіт, всю природу й природній порядок речей, чергування явищ у природі (наприклад: зародження, проростання-розвиток, достигання, народження-розмноження й т. п.), то Він у силі й змінити той порядок, скоротити, прискорити, помножити...
Але є віруючі люди, які не заперечують, що Ісус Христос сотворив чудо нагодування поверх п'яти тисяч людей, одначе не в прямому розумінні, а метафорично. Тобто, - Ісус, ділячи п'ять хлібів і дві риби для присутніх людей, помножив їхню братерську любов до ближніх. Допускається, що багато людей, ідучи вслід за Ісусом, взяли з собою різну поживу, але кожен тримав свої припаси при собі. Ісус же зворушив їхню совість і вони поділилися з тими, що нічого не мали, - “всі їли й наситились, а з позосталих кусків назбирали дванадцятеро повних кошів”. (Мф. 14:20)
Я не стверджую, що було іменно так, - це припущення віруючих людей, але тим припущенням не заперечується звершення чуда Ісусом Христом, одначе, це вже було чудо не просто помноження хлібів і риби, а чудо помноження й виявлення любови до ближнього.
Як люди поділилися своїми достатками, то всім, і тим, що нічого не мали, вистачило, всі наситились. Таке поступовання, виявлення любови до ближнього якраз і було згідно з ідеєю виявлення любові до Бога й до ближнього, яку проповідував Христос. Господь навіть ствердив пізніше:
“Бо Я голодував був і ви нагодували Мене, прагнув - і ви напоїли Мене”. “Поправді кажу вам: що тільки вчинили одному з найменших братів Моїх цих, - те Мені ви вчинили” (Мф. 25:35,40).
Отже, коли маючі поділилися з ближніми, то виявилася любов до ближніх, вони нагодували і тих ближніх, і посередньо -- самого Ісуса Христа. Той вияв чеснот стався під впливом Ісуса Христа - чудо незаперечне.
Якщо ж прийняти розповідь буквально - Ісус Христос просто помножив хліби й рибу, - то чудо також звершене Христом. Але не забуваймо, що більш важливе духовне зрушення в напрямку духовного переродження людей - готовність, прагнення творити добро ближньому, поділитися з ним своїми достатками, поділитися з немаючими - голодними й спрагненими.
Ця чеснота - поділитися ситих із голодними - дуже й дуже важлива не тільки між окремими особами, але можливо ще в більшій мірі між окремими народами, країнами. В 23-й псальмі сказано:
“Ти передо мною трапезу зготовив при моїх ворогах”. (Псалом 23:5)
Ми, очевидно, пам'ятаємо про багача, який пишно одягався, їв, пив, гуляв, а бідний Лазар рядом перед ворітьми голодував (Луки 16:19-21). Той багач був осуджений Богом, Христом.
В сучасному світі є досить країн, у яких є високий життєвий рівень, у смітники щоденно викидається тисячі тон їжі, але є також країни, в яких тисячі, навіть мільйони людей голодують, недоїдають. Ми не говоримо, що маючі народи чимось завинили, що другі народи не мають, голодують, але коли ми тут розкішно їмо, вдягаємося, то голодуючі, як і стверджується в псальмі, стають ворогами тих, які живуть розкішно.
І не знати що страшніше - жахливі бомби чи мільйони, десятки мільйонів немаючих, голодуючих, живучих в убожестві. Безумовно, ми свідомі того, що “людина не живе одним хлібом” - люди потребують духовної поживи, але нам не вільно забувати Христове: “Бо Я голодував був - і нагодували Мене”. (Мф. 25:35).
І в світлі того вислову Христового ми мусимо розуміти чудесне нагодування Ісусом Христом поверх п’яти тисяч народу. Він нагодував їх найперше духовно - Словом Божим, але потім подбав і про їжу для їхніх тіл. Наслідуючи Христа Спасителя, ми маємо дбати не тільки за помноження хлібів, поживи, але й за помноження взаємної братерської любови, бо братерською любов’ю між собою - виявленням віри Христової в нашому житті, - ми будуємо Церкву Христову.
Амінь.
о. Протоієрей Тарас Славченко
В Канаді, як досвідчений філолог, о. Т. Славченко мав можливість влаштуватись викладачем на одному з відділів славістичних студій, але так не сталося. Виглядає, що в його особі змагалися між собою філолог і релігійний мислитель, та перший поступився другому. Він вірно служив, 29 років, як трудолюбивий священник і педагог у парафіяльних громадах східної і західної Канади, куди його посилав Провід УГП Церкви. У кожній громаді, піклувався успішним розвитком українських (рідних) і недільних (релігійних) шкіл…
