Справедливість перед Богом
Неділя Мироносиць
Дії Святих Апостолів 6:1-7; Марка 15:43-47;16:1-8
У першому реченні зачитаного уривку з Дій Апостольських сказано:
“…зачали нарікати на євреїв огречені, що в щоденному служінні їхні вдовиці занедбані.”
Перша (чи можливо перші) громада Христових учнів жила ідеальним соціальним життям: люди ділилися своїми матеріальними посілостями, маєтками - продавали своє майно й віддавали в розпорядження апостолів Церкви, а ті витрачали фонди на утримання, матеріальне забезпечення всіх членів Церкви по мірі потреби.
У попередньому 5-му розділі розповідається, що “один чоловік, на ймення Ананій, із своєю дружиною Сапфірою, продав був маєток”, приніс гроші й положив “у ногах апостолів”, але частину залишив собі.
“І промовив Петро: ‘Ананію, чого сатана твоє серце наповнив, щоб ти Духу Святому [тут і розумінні – Церкві] неправду сказав та присвоїв із заплати за землю? [Можна читати від 1-го до 11-го вірша.] Хіба те, що ти мав, не твоє все було, а продане не в твоїй владі було? Чого ж в серце своє ти цю справу поклав? Ти не людям неправду сказав, а Богові.’ Ананій, як зачув ці слова, то впав та й умер. (Бо знали за приховане тільки він та його дружина.) Чи помер Ананій зі страху, чи за кару, що Церкву, Бога хотів обманути?”
Мабуть, останнє вірно, бо коли апостол Петро запитав жінку Ананія, Сапфіру, і вона призналася після смерти чоловіка, що вони таки потаємно приховали частину вирученого за землю, то й вона нагло впала й померла. І, як стверджує дієписець Лука:
“І обгорнув страх великий всю Церкву та всіх, що чули про це…” (Дії 5:1-11).
Дещо пізніше навіть апостоли зрозуміли, що будувати Церкву на комунальних громадах неможливо й, не змінюючи соціального устрою, засновували церковні громади на основі прийняття людьми віри в Ісуса Христа, Сина Божого, прийняття ними Його науки — Євангелії.
Але в зачитаному уривкові проілюстровано:
“Не обманюйтеся, — Бог осміяний бути не може.” (Галатів 6,7).
Люди можуть обманювати людей, але не можуть обманювати Духа Святого, Бога. Ніхто не змушував Ананія з Сапфірою приєднуватися до Христової Церкви, ніхто не міг змушувати їх віддавати своє майно на потреби Церкви, але коли вони добровільно приєдналися й добровільно вирішили віддати увесь маєток на Церкву й привселюдно - перед Церквою заявили, що вони віддають ось усе Церкві, а в дійсності частину приховали, то Бог їх покарав.
Покарав не за те, що не все віддали Церкві, а за те, що хотіли обманути Церкву, в якій перебуває Дух Святий. У випадку Ананія й Сапфіри кара наступила негайно по викриттю злочину, можливо, на молитовне прохання ап. Петра й інших апостолів, щоб утвердити чесноту серед нововірців, але кара Божа за несправедливість і лицемірство перед Богом може наступити й пізніше.
(Ніхто нікого не змушує нас до членства в Церкві Христовій, але коли вступили, то не можемо лицемірити.)
Та й не завжди фізична смерть найбільше кара...
(Життя нас переконує, що саме життя на землі може бути карою, коли людина животіє в хворобах і немочах.)
Як згадано на початку, серед членів першої Христової Громади були “огречені”, тобто юдеї, які вживали грецьку мову й жили як греки. Вплив грецької, в ті часи найбільш розвиненої культури, був великий і в країнах Малої Азії, і в Єгипті, і в Європі.
Коли римляни завоювали Грецію й країни, де панувала грецька культура, то вплив грецької культури був такий великий, що багато людей з вищої верстви Римської імперії прийняли грецьку мову й культуру. У вищих школах вивчення грецької мови, поезії, взагалі літератури й філософії та різних галузей мистецтва — було дуже поширено.
Римська імперія покорила розрізнені дрібні грецькі держави військово, політично, а Греція покорила Римську імперію духовно, культурно. Римляни, особливо освічені, вищі верстви народу, стали також “огречені”.
(Єгипет, у вищих верствах, в управлінні, в уряді був огречений від часу завоювання його Александром Македонським (331 р. До Хр.) і царювання династії Птоломеїв, полководця Александра Македонського.)
Між іншим, дещо подібне сталося, коли Литва завоювала білоруські й більшість українських земель, і литовські князі прийняли і віру Православну, і мову українсько-білоруську. Але в іншому разі сталося поширення української культури в Росії, коли більшість України, з Києвом, була приєднана до Російської імперії. У більшості єпископами в Росії були вихованці Києво-Могилянської Академії. Першу граматику російської мови написав Смотрицький Мелетій (Максим), 1578–1633; “Граматика словенскія” була довший час єдиним навчальним підручником з мови в Російській імперії; останнє видання було в 1721 році.
Але вернімося до “огречених” юдеїв, про яких згадує апостол Лука в Діях Святих Апостолів. Через те, що “огречені” юдеї нарікали, що їхні “вдовиці занедбані”, дванадцять апостолів, порадившись, вирішили вибрати собі помічників-дияконів, які б дбали за соціально-духову опіку й над тими “огреченими” вдовицями.
Так відбулося перше засвідчене рукоположення в диякони апостолами. Імена тих семи дияконів згадуються, серед них ім’я Стефана, який став першим мучеником за віру Христову.
Також стверджує апостол, що
“росло Слово Боже, і дуже множилося число учнів у Єрусалимі, і дуже багато священиків були слухняні вірі”. (Дії 6,7).
Сьогоднішня євангельська розповідь в більшості про жінок-мироносиць, які безкорисно служили Господеві. Сьогодні, як і кожну другу неділю по Великодню, наша Церква прославляє жінок, які безкорисно, з любові до Господа, працюють у Церкві Христовій. Нехай Господь прийме в дар і працю наших жінок, які трудяться для спасіння всіх людей.
Амінь.
о. Протоієрей Тарас Славченко
В Канаді, як досвідчений філолог, о. Т. Славченко мав можливість влаштуватись викладачем на одному з відділів славістичних студій, але так не сталося. Виглядає, що в його особі змагалися між собою філолог і релігійний мислитель, та перший поступився другому. Він вірно служив, 29 років, як трудолюбивий священник і педагог у парафіяльних громадах східної і західної Канади, куди його посилав Провід УГП Церкви. У кожній громаді, піклувався успішним розвитком українських (рідних) і недільних (релігійних) шкіл…
