Перехід проповіді про Христа в Європу
Неділя Святих Отців 1-го Вселенського Собору
Дії 20:16-18;28-36; Івана 17:1-13
Нині хочу звернути вашу увагу на уривок з Дій Святих Апостолів, бо дії апостола Павла й його сподвижників, апостоли Сили й Тимофія, як також ап. Луки, мали велике історичне значення. То був великий перелом у проповіді Євангелії, бо вона перейшла:
а) Зі сходу - на захід, з Азії - в Європу;
б) Від проповіді серед юдейських громад у різних країнах, містах - ап. Павло й його сподвижники перейшли до проповіді серед греків, взагалі серед неюдеїв.
Вихідною точкою стала Троада. Це провінція, де була в свій час славнозвісна- Троя (Енеїда лат. письменника Вергілія, Енеїда Ів. Котляревського. При кінці минулого століття, 189-і роки - розкопи археологічні німецьких вчених).
Деякі історики твердять, що римський імператор Цезар хотів перенести свою столицю з Риму до Троади (Троас - по-грецькому), щоб столиця була на межі Європи й Азії. Та коли до Троади прибув ап. Павло з Тимофієм і Силою, то він тут уперше зустрівся з ап. Лукою (якого вважають автором Дій Св. Апостолів). Апостоли планували йти до малоазійської провінції Вітінії, але Дух Святий скерував їх переїхати до Македонії, в Європу - на захід.
Написано в Діях Святих Апостолів:
"Дійшовши ж до Мізії, хотіли піти до Вітінії, та їм не дозволив Дух Ісусів. Обминувши ж Мізію, прибули до Троади. І Павлові з’явилось видіння вночі: якийсь македонянин став перед ним і благав його, кажучи: ‘Прийди в Македонію, і нам поможи.’ Як побачив він це видіння, то ми зараз хотіли піти в Македонію, зрозумівши, що Господь нас покликав звіщати їм Євангелію." (Дії 16:7-10)
І прибуття an. Павла, з його сподвижниками, до Філіп, столиці Македонії (Македонія - була грецькою провінцією, слов’ян там у той час ще не було) - стало вихідною точкою, коли слово Боже, євангельське, стало проповідуватися в Європі.
Пізніше апостол Павло пішов на південь Греції, через Солунь до Атен і проповідував євангельське слово поміж іншими й атенським філософам. Але м. Філіпи - це було перше історичне місце, в якому в Європі вперше залунала проповідь, про спасіння в Христі Ісусі.
Апостоли пробули в Філіпах декілька днів, проповідуючи про єдиного Бога, про Господа Ісуса Христа. Першою особою, що увірувала в Христа Спасителя, була жінка Лідія, “купчиха кармазином з м. Тіятір, що Бога вона шанувала”. (Дії 16:14)
Новоохрещена вважала найбільшою честю, що в її домі замешкають, проповідники Євангелії, вона дуже просила їх це зробити. Написано в Діях:
“А коли охрестилась вона й її дім, то благала нас, кажучи: ‘Якщо ви признали, що вірна я Господеві то прийдіть до господи моєї й живіть.’ і змусила нас.” (Дії 16,15)
Великий богослов і дослідник діяльності ап. Павла звертає увагу при тому, що християнські жінки були серед останніх, що залишилися біля хреста, на якому був розп’ятий Христос. Вони були першими, які прибули до гробу Господнього, по воскресінні Ісуса; і жінка Лідія була першою особою в Європі, яка увірувала в Ісуса Христа й охрестилася.
Хочу також звернути вашу увагу на слова ап. Павла, з якими він звернувся до ефесян:
“Бо я знаю, що як я відійду, то ввійдуть між вас вовки люті, що отари щадити не будуть... Із вас самих навіть мужі повстануть, що будуть казати перекручене, аби тільки учнів тягнути за собою...” (Дії 20:29-30)
Багато в наші часи розвелося таких вовків: в овечих шкірах, які прикриваються ім’ям Христовим, Біблією, які хочуть збити улесливими словами наших людей з шляху правдивого-православного визнання Христа Господа, відірвати від Церкви спасіння. Це важливо особливо підкреслити нині, в неділю Св. Отців 1-го Вселенського Собору (325 року в Нікеї), на якому осуджено фальшиве вчення Арія, що Ісус Христос не Бог. Про те: ж твердять і сьогоднішні книжники - так звані свідки Єгови.
На згаданому 1-му Вселенському Соборі було укладено 1-шу частину Символа Віри, в якому викладено основні істини Христової віри на підставі Святого Письма-Біблії. Ті ж основні істини Христової віри лишаються незмінними й тепер і є дороговказами для кожного християнина на все життя - аж до другого приходу Господа нашого Ісуса Христа.
Амінь.
о. Протоієрей Тарас Славченко
В Канаді, як досвідчений філолог, о. Т. Славченко мав можливість влаштуватись викладачем на одному з відділів славістичних студій, але так не сталося. Виглядає, що в його особі змагалися між собою філолог і релігійний мислитель, та перший поступився другому. Він вірно служив, 29 років, як трудолюбивий священник і педагог у парафіяльних громадах східної і західної Канади, куди його посилав Провід УГП Церкви. У кожній громаді, піклувався успішним розвитком українських (рідних) і недільних (релігійних) шкіл…
