Храм у Старому й Новому Заповітах
Покрова Пресвятої Богородиці
Євреїв 9:1-7; Луки 10:38-42; 11:27-28
Каже апостол Павло:
“Мав же і перший заповіт постанови богослужби та світську святиню.” (Євреїв 9,1)
Це апостол нагадує нам, що ще за часів Мойсея Бог наказав влаштувати перший храм - скинію, яка переносилася, коли юдеї (ізраїльтяни) мандрували до обіцяної їм землі. В тому першому храмі (скинії), який призначався для молитви й жертвоприношень за гріхи людські, був поділ на “Святе” й “Святеє Святих”.
В першій частині - “Святе” - був “свічник, і стіл, і жертвенні хліби”. Друга частина - “Святеє Святих” - була відгороджена від першої завісою, в якій була золота кадильниця “й ковчег заповіту, усюди обкутого золотом, а в нім золота посудина з манною, і розцвіле жезло Авронове та таблиці заповіту.” (Євр. 9:2-4)
Не забуваймо, що апостол Павло нагадує про те урядження першого храму - скинії, згідно установлень у 2-й книзі Мойсея. Там же написано про установлення від Бога, даного пророкові:
“І зроби завісу із голубої, пурпурової й малинової вовни й нитяної тканини; по-мистецькому на ній мусять вироблені херувими.” (Вихід 26,31)
Не забуваймо, що й на кришці ковчегу завіту стояли херувими із золота:
“І зроби із золота двох херувимів чеканної (кованої) роботи на обох кінцях кришки”. (Вихід 25,18)
У “Святе” мали право входити священики лише під час відправ Богослужінь. У “Святе Святих” мав право входити тільки первосвященик, і тільки раз на рік, щоб покропити кров’ю від жертви на відпущення гріхів ізраїльського народу.
Коли ізраїльтяни оселилися на стало в своїй землі, то цар Соломон збудував коштовний і величний храм у Єрусалимі, на зразок скинії завіту (тільки в ковчезі завіту не було вже жезла Ааронового й манни, а тільки скрижалі).
І тільки священики поставили ковчег у Святому Святих, то слава Господня, як хмара, зійшла й наповнила храм. Соломон звернувся з молитвою до Бога:
“Ось небо та небо небес не обіймають Тебе, - що ж тоді храм той, що я збудував?... Та...щоб очі Твої були відкриті на цей храм уночі та вдень, щоб почути молитву, якою буде молитися Твій раб на цьому місці. І Ти будеш прислухатися до благання Свого раба... і почуєш на місці Свого пробування, на небесах, - і почуєш, і простиш.” (Перша книга Царів 8:8-10; 27-28; 29-30)
Той храм був дорогий і величавий. До нього на юдейську Пасху й П'ятидесятницю сходилося багато тисяч юдеїв ц різних країн. Та ми знаємо, що той храм був зруйнований... Відбудований царем Іродом, одначе, Христос заповів, що незабаром прийде час і Єрусалимський храм буде цілковито зруйновано:
“Чи бачите ви все оце? Поправді кажу вам: Не залишиться тут навіть камінь на камені, який не зруйнується…” (Матфея 24,2)
Бо той храм Старого Заповіту, з його службами, святими речами, був тільки “тінь майбутнього добра”, прообразом того, що мало статися з приходом Ісуса Христа. (Євреїв 10,1)
Коли Ісус Христос народився від Діви Марії й Духа Святого, коли явився дійсний Бог в образі людини, то прообраз мав зникнути. І храм Єрусалимський було остаточно зруйновано римлянами в 71 році, його віддано на руїну через криводушшя й лицемірство тих, які там служили, які відкинули образ істинного Бога, які домоглися розп'яття Сина Божого на хресті.
Ізраїльська скинія, Соломонів й Іродів храм, ковчег завіту, світильник, стіл з хлібами й їм подібні речі - все те було тільки таємними прообразами Пресвятої Богородиці. Бо Пресвята Богородиця - найсвятіша скинія Нового Завіту, яку Бог вибрав на місце перебування для Сина Свого Ісуса Христа. Від неї Ісус Христос прийняв тіло, щоб обожествити людське тіло, освятити його - це все ради нашого спасіння. Пресвята Богородиця - це храм, в якому перебував світильник - Христос, бо ж Він сам сказав:
“Я Світло для світу.” (Івана 8,12)
Пресвята Богородиця - це та трапеза, що в ній перебував Хліб Життя - Ісус Христос. (Ів. 6,48/ Пресвята Богородиця - це Святеє Святих християнства, ковчег Нового Заповіту.
Кров козина чи овеча, якою кропили в Святеє Святих, вже не могла давати очищення від гріхів. Христос, Син Божий І Людський, Сам Себе приніс у жертву. Його кров’ю здобули люди відпущення гріхів. (Євр.9,14) І той же апостол далі стверджує:
“І майже все за Законом кров’ю очищується, а без пролиття крови не має відпущення.” (Євр.9,22)
Стара скинія, храм Соломона (Ірода) був знищений, бо ніякі обряди в ньому не давали спасіння. Прийшов Первосвященик Нового Заповіту — Ісус Христос і з'єднав для нас небо. Він зробив нас усіх храмами Духа Святого. (1 Коринтян 3,16)
Та й засвідчено, що Бог “проживає не в храмах, рукою збудованих” (Дії 17,24), але ми потребуємо храм не для перебування Бога, а для місця єднання в молитві. Тут ми маємо виявляти розуміння нашої віри, приносити безкровну жертву й єднатися з Богом та між собою в Христовому братерстві.
Особливо в цей день відзначаємо там, де самий храм, дім молитви, присвячено на славу Пресвятої Діви Марії, Богородиці, як нашої Покровительки-Покрови. Ми просимо в неї заступництва перед Богом, але також пам'ятаємо:
Якщо ми перебуватимемо між собою в любові, то будемо, за словами апостола (1 Івана 4:12-13) сповнені Духа Святого, тоді в рукотворному храмі будемо творити духовний храм, і Дух Божий перебуватиме в нас, серед нас.
Амінь.
о. Протоієрей Тарас Славченко
В Канаді, як досвідчений філолог, о. Т. Славченко мав можливість влаштуватись викладачем на одному з відділів славістичних студій, але так не сталося. Виглядає, що в його особі змагалися між собою філолог і релігійний мислитель, та перший поступився другому. Він вірно служив, 29 років, як трудолюбивий священник і педагог у парафіяльних громадах східної і західної Канади, куди його посилав Провід УГП Церкви. У кожній громаді, піклувався успішним розвитком українських (рідних) і недільних (релігійних) шкіл…
