Хрест Господній - Знак Нашої Віри
Неділя перед Воздвиженням Чесного Хреста
Галатів 6:11-18; Івана 3:13-17
В зачитаному уривкові з Євангелії сказано:
“Так бо Бог полюбив світ, що дав Сина Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не загинув, але мав життя вічне.” (Івана 3,16)
Отже, з любові до створеного Ним світу, тут треба розуміти - до людей, Бог послав Сина Свого Ісуса Христа, "щоб через Нього світ спасся". Треба завжди пам'ятати, що Бог не тільки створив світ, не тільки створив людей на образ свій, але піклується про них. Але люди - не бездумні істоти, - їх Бог створивши, обдарував душею живою, розумом, різними чуттями, волею, отже їх не можна якось механічно спасти, - вони мають свідомо виявити бажання й прагнення до спасіння. Адже ж Бог-Творець обдарував людей свободою вибору:
“Хто вірує в Нього [Ісуса Христа], - не буде засуджений; хто ж не вірує, - той вже засуджений, що не повірив в ім'я Єдинородного Сина Божого.” (Ів. 3,18)
Дещо пізніше Христос висловив ту ж правду іншими словами:
“Хто вірує в Сина, той має вічне життя; а хто в Сина не вірує, той життя не побачить, - а гнів Божий на нім перебуває”. (Ів. 3,36)
Подібне, але ще більш виразніше визначення Христове передає євангеліст Марко:
“Хто увірує й охриститься, - буде спасений, а хто не увірує - засуджений буде”. (Марка 16,16)
З тих Христових визначень цілком зрозуміло, що люди не отримують спасіння якось механічно чи автоматично, що спасіння само по собі не приходить до всіх людей, а тільки ті люди здобудуться на спасіння, які свідомо виявлять свою віру в Бога Творця й посланого Ним Сина Свого.
Сили зла, люди опановані злим духом, злими намірами, від самого початку з'явлення Сина Божого на землі, від народження Його тілом від Пресвятої Діви Марії, намагалися перешкодити Його місії спасіння. Винищування царем Іродом немовлят в околицях Вифлиєму, запроданство Юди, змова первосвящеників і книжників, “щоб його погубити” (Луки 19,47), - все то дії злого духа, дії диявола через опанованих ним людей, щоб перешкодити планові Божого спасіння.
Важливо також розуміти, пізнати хитрість диявольську: убити Ісуса було легко, можна було це зробити з-за рогу через якогось найнятого вбивцю. Але первосвященики й старші юдейські були свідомі, що таке вбивство не відхилить народ від Ісуса, що залишаться Його послідовники. Тому, по їхньому хитрому замислі, треба було якнайбільше знеславити Ісуса, принизити, щоб нарід відкинувся від Нього.
Тому треба не просто вбити Ісуса Христа, а розп'ята Його на хресті, розп'яти в товаристві розбійників, злодіїв, щоб Він помер найбільш принизливою смертю раба, - тоді й нарід відкинеться від Нього, пам'ять про Нього забудеться. Первосвященики добре знали вислів із Старого Заповіту, що “Проклятий всякий розп'ятий на дереві.” (Повторення Закону 21:22,23; Галатів З,13)
Сумно, що деякі християни так само воюють тим старозавітним аргументом, наслідуючи бажання первосвящеників і книжників. Треба не забувати, що коли товпа кричала:
“Розіпни, розіпни Його!” - то це по намові тих же людей, які були опановані злим духом, дияволом, щоб принизити, очорнити Сина Божого.
І тут Бог вчинив іменно найбільше чудо, якого не сподівалися слуги диявола. Ті, що шукали правди й спасіння в Богові, відвернулися від тих, хто хитро-мудро підготовив оте розп'яття Ісуса Христа на хресті, в товаристві розбійників, а звернули з любов'ю свою увагу на хрест Христовий і прославили розп'ятого Ісуса Христа, прославили Його хрест.
Із знаку ганьби й приниження хрест став знаком, символом і зброєю спасіння; хрест пригорнув усіх, хто прагнув спасіння в Богові. Господь Бог показав те "дивне чудо", про яке сповіщав пророк Ісая (29,14):
“Я ось ізнову предивне вчиню з цим народом, вчиню чудо й диво, і загине мудрість премудрих його, а розум розумних його заховається.”
І сам Господь Ісус Христоc, після свого славного в'їзду в Єрусалим, прорік:
“І як буду піднесений з землі, то до Себе Я всіх притягну.” (Ів. 12,32)
А в сьогодні зачитаному уривкові Євангелії також наводиться висловлене передбачення Христове:
“І як Мойсей підніс змія в густині, так мусить бути піднесений й Син Людський”. (Ів. 3,14)
Піднесений, розп’ятий на шибениці-хресті, Ісус Христос освятив той хрест кров’ю Своєю і хрест, із розп’ятим Сином Божим, став Божою силою, зброєю спасіння й ознакою нашою віри, - віри в Господа Ісуса Христа, нашого Спасителя.
Апостол Павло, найбільший місіонер Христової Церкви, який проповідував про розп’ятого й воскреслого Христа, проповідував Євангелію Христову в багатьох місцевостях--де люди не чули про єдиного Бога--який заснував багато Церков, що існують і до цього дня, який мав чим похвалитися, але він, як ми чули нині з його Послання до Галатів, сказав:
“А щодо мене, то нехай нічим не хвалюся, хіба тільки хрестом Господа нашого Ісуса Христа, що ним розп’ятий світ для мене, а я для світу.” (Гал. 6,14)
І на ознаку нашої віри в Ісуса Христа, на ознаку того, що ми належимо Христові, ми накладаємо знак хреста на себе від часу охрещення нашого “В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа”. (Матфея 28,19)
Знаком хреста ми освячуємо наші наміри, початки, висловлюємо нашу подяку Богові. Знаком хреста, як печаттю нашої віри, ми починаємо й закінчуємо нашу молитву.
На будівлях, присвячених на молитву Богові, на наших храмах ми ставимо зверху хрест, і тим знаком ми без слів заявляємо й свідчимо про нашу віру в розп’ятого й воскреслого Христа.
Книги нашої віри, молитовники ми означуємо зверху хрестом, щоб засвідчити, що ті книги присвячені нашій вірі в Христа-Спасителя.
Амінь.
о. Протоієрей Тарас Славченко
В Канаді, як досвідчений філолог, о. Т. Славченко мав можливість влаштуватись викладачем на одному з відділів славістичних студій, але так не сталося. Виглядає, що в його особі змагалися між собою філолог і релігійний мислитель, та перший поступився другому. Він вірно служив, 29 років, як трудолюбивий священник і педагог у парафіяльних громадах східної і західної Канади, куди його посилав Провід УГП Церкви. У кожній громаді, піклувався успішним розвитком українських (рідних) і недільних (релігійних) шкіл…
