Виявляти вдячність Богові за Його милості
32-га (29-та) неділя
Колосян 3:4-11; Луки 17:12-19
Оздоровлення 10-ти прокажених
В одній родині загинув син у молодому віці й у пам'ять сина його батько та мати склали поважну суму на Церкву й добродійні цілі. Запитали інших батька й матір, у яких син з того ж нещасливого випадку вийшов неушкоджений:
“Що ви скажете на те?”
- Та, якби й нам щось таке сталося, то й ми б подібне зробили...
Та відповідь не дивна, бо в життєвій практиці так переважно й робиться: коли хто відходить з цього світу, то люди намагаються в пам'ять того спочилого вчинити щось добре.
Для увічнення пам’яті тих, що відійшли з цього світу, можливо й найкраще чинити якесь добро на Боже діло, корисне й для наших ближніх. Але чи не годиться нам виявити вдячність Богові, коли Він врятував нас чи когось із наших ближніх від тяжких переживань, від передчасної загибелі? Чи Бог може сподіватися від нас такої вдячности?
Нинішня євангельська розповідь підтверджує, що так. Ісуса Христа перестріло десять прокажених і благали, щоб Він їх оздоровив. Господь виявив до них велику милість і сцілив, словом своїм оздоровив від тяжкої недуги.
Із десяти тільки один самарянин, “як побачив, що видужав, то вернувся” і склав подяку Богові, вклонився до ніг Ісусових. Ісус прийняв подяку самарянина, але запитався:
“Чи не десять очистилось. - а дев'ять же де? Чому вони не вернулися хвалу віддати Богові...?”
(Луки 17:15-18).
Отже Бог хоче вияву нашої вдячности. Господь виявляє милосердя Своє з любові до нас, не для нашої подяки, але Він хоче, щоб діти Божі пам'ятали про добродійства від Отця Небесного, щоб вони виявляли вдячність Йому. Тому то так огірчила поведінка дев'ятьох оздоровлених, коли вони вважали непотрібним подякувати Богові за Його милість.
Нам не треба чекати чиєїсь смерти, щоб вчинити добре діло для Церкви чи наших ближніх. Ми можемо те вчинити, коли Господь підняв нас з ліжка недуги або врятував від нещасливого випадку. Ми можемо також виявити нашу вдячність Богові, коли Він нас тримає в доброму здоров’ї в той час, як інші, подібні нам люди, терплять тяжкі недомагання чи хвороби.
Назагал ми часто в наших церквах під час Богослужінь молимося за недужих, просимо, щоб Господь оздоровив їх, щоб дарував їм щасливе й мирне життя. І треба сказати правду, що більшість хворих приходять до здоров'я, приходять із лікарень додому, часом після дуже тяжких операцій, але ми дуже рідко проказуємо молитви вдячности. Отже в тому ми маємо духовне недомагання й мабуть забуваємо про волю Божу, яку висловив Господь Ісус Христос, що всі оздоровлені мають висловлювати подяку Богові.
Треба також звернути увагу на вислів Ісуса Христа до самарянина:
“Підведися й іди: твоя віра спасла тебе!” (Лк.17,19).
Христос не сказав, що й віра тих інших - дев'ятьох - спасла їх, а тільки віра одного.
З того ми можемо й розуміти, що Господь оздоровив усіх десятьох, бо серед них був один недужий, який мав справді велику й глибоку віру. Ради його великої віри, Ісус оздоровив усю групу прокажених.
Це те, що відбувається і в наших громадських Богослужіннях. У церкві за Богослужінням може бути багато людей, та не в усіх людей може бути глибока віра, не всі можуть заслуговувати на милість Божу. Та по вірі й по молитві достойних Господь якраз може дарувати милість для всієї громади віруючих - для Церкви.
І навіть у звершенні нашого найбільшого Таїнства Євхаристії (Причастя), багато з нас може бути недостойними, та ми молимось спільнотою Церкви й якщо серед нас знайдеться бодай один чи декілька достойних, то Господь виявить нам милість і дасть прошене. Сказав ще стародавній пророк:
“Бо Ти, Господи, благословлятимеш праведного, милістю вкриєш його...” (Псалом 5,13 [5,12]).
Ще в книзі Буття сказано, що Бог би не зруйнував міста Содому, коли б у ньому було бодай десять праведних людей (Буття 18,32). Те завжди нам треба пам'ятати, особливо для тих людей, які люблять хвалитися, що вони краще самі вдома помоляться. Також нам не треба забувати нинішньої євангельської розповіді про оздоровлення десятьох ради віри одного з них.
Також нам, в сподіванні приходу Господнього на землю, добре прийняти заклик ап. Павла:
“Отож умертвіть ваші земні члени: розпусту, нечисть, пристрасть, лиху пожадливість та зажерливість..., бо гнів Божий приходить на неслухняних.” (Колосян 3:5-6).
Апостол закликає нас позбутися поганих земних пристрастей, щоб ми достойні були стати перед Господом. Також радить нам:
“Тепер відкиньте і ви все оте: гнів, лютість, злобу, богозневагу, безсоромні слова з ваших уст.” (Кол.5,8).
Церква Христова нагадує нам читати й приймати ті слова особливо в наближенні Різдва Христового й Богоявлення, щоб ми, позбувшись тих земних недосконалостей, наблизились до чистоти душевної, бо тільки в чистоті душевній ми можемо відчути прихід нашого Господа ради нашого спасіння.
Амінь.
о. Протоієрей Тарас Славченко
В Канаді, як досвідчений філолог, о. Т. Славченко мав можливість влаштуватись викладачем на одному з відділів славістичних студій, але так не сталося. Виглядає, що в його особі змагалися між собою філолог і релігійний мислитель, та перший поступився другому. Він вірно служив, 29 років, як трудолюбивий священник і педагог у парафіяльних громадах східної і західної Канади, куди його посилав Провід УГП Церкви. У кожній громаді, піклувався успішним розвитком українських (рідних) і недільних (релігійних) шкіл…
