Православне Відзначення Свята
Неділя П’ятидесятниці
Дії 2:1-11; Івана 7:37-52; 8,12
В деяких християнських церквах згадується про події й дії Ісуса Христа, але відзначається те тільки як минуле, як те, що колись відбулося. У Православній Церкві, в православному віроісповіданні ми відтворюємо й переживаємо ті події в наших Богослужіннях, наших обрядах і піснопіннях в теперішньому часі.
На Різдво Христове ми не просто кажемо, що Христос колись народився, а кажемо й відзначаємо, що тепер "Христос народжується!". І тому далі кажемо - "зустрічайте Його!". Не колись, а тепер народжується, тепер ми маємо Його й зустрічати.
В кондакові Різдва Христового ми співаємо:
“Сьогодні Діва Предвічного народжує...”, ангели з пастирями прославляють, а мудреці зі звіздою подорожують...”
Отже мається на увазі, що все те сьогодні, тепер діється, тепер ми маємо й прославляти.
Ми не оспівуємо тільки те, що колись діялося, - для нас усе в теперішньому часі. Ми про народження Христове не просто згадуємо, а як свідки того народження реаґуємо; як учасники тих величних подій ми переживаємо їх.
Так само для нас, у Православії, Страсний тиждень - це не тільки історія, спомин. Беручи участь у Службі Страстей Господніх, ми переживаємо і Тайну Вечерю, і молитву Ісуса Христа в саду Гетсиманськім. Ми стаємо -- в час читань 12-х євангелій, співів скорботи й страждань Христових -- свідками і запроданства Юди, і допитів його перед юдейським синедріоном, і суду перед Пилатом, і свідками знущання, катування, оплювання, розп’яття, страждання й смерті Ісуса Христа на хресті.
Ми не просто згадуємо те, що сталося майже дві тисячі років тому, а все те тяжке й трагічне стається перед нашими очима. Так само в Страсну П’ятницю ми не просто згадуємо про похорон Ісуса Христа, - ми творимо той похорон, коли ми виносимо Плащаницю. Ми робимо те з Йосифом і Никодимом, і ложимо разом із ними загорненого в чисту плащаницю Ісуса Христа в гріб, хоронимо Його.
Через те в нас, мимо волі, бувають сльози страждань і зворушень, через те ми оплакуємо нашого Спасителя. І коли на третій день священнослужитель виголошує, що наш Ісус Христос; воскрес, "смертю смерть подолав і тим, що в гробах життя дарував", то всі, вже зі сльозами радості й утіхи, радісно голосять: “Воістину воскрес!”
- Воскреслий Христос серед нас є і буде. Правда, життя восторжествували. Тут не просто Христос ожив, а іменно - воскрес: переміг зло, переміг всі злі задуми ненависників Бога. Не тільки життя перемогло смерть, а Правда-Істина- перемогла. Христос переміг диявола, диявольські задуми й засвідчив всемогутність Бога.
Коли ми нині святкуємо сходження Святого Духа на апостолів, то це також не тільки згадка про давньо минуле. Дух Святий зійшов на першу громаду Христову в Єрусалимі. Але Дух Святий також сходить на Церкву Христову також і нині.
Христос ствердив перед своїми учнями на Тайній Вечері, що Дух Святий, "Дух Істини" перебуватиме в Церкві віруючих вічно:
"І вблагаю Отця Я, - і Втішителя іншого дасть вам., щоб Він з вами перебував повіки." (Івана 14:16-17)
Христос заповів:
"Хто вірує в Мене..., то ріки живої води потечуть з утроби його" (Івана 7, 38); "Це ж сказав Він про Духа, що мали прийняти Його, хто ввірував у Нього" (Там же, 39).
Через те ми, що віруємо в Христа, коли з благанням будемо сьогодні ставати на коліна й просити, щоб Дух Святий зійшов на нас, -- отримаємо Його. Ми, Церква віруючих у Христа, отримаємо силу Божу — невидиму, яка буде в нас джерелом живущої сили, що допомагатиме нам перебороти всяке зло, гріхи світу цього, яка дасть нам силу й мудрість плекати й вирощувати плоди добра. Бо, як стверджує ап. Павло (Галатів 5:22-23):
“А плід духа: любов, радість, мир, довготерпіння, добрість, милосердя, віра, лагідність, здержливість...”
З даром Духа Святого нам не страшні жодні перешкоди, як не були страшні жодні перешкоди, у здійсненні великої місії святими апостолами.
Амінь.
о. Протоієрей Тарас Славченко
В Канаді, як досвідчений філолог, о. Т. Славченко мав можливість влаштуватись викладачем на одному з відділів славістичних студій, але так не сталося. Виглядає, що в його особі змагалися між собою філолог і релігійний мислитель, та перший поступився другому. Він вірно служив, 29 років, як трудолюбивий священник і педагог у парафіяльних громадах східної і західної Канади, куди його посилав Провід УГП Церкви. У кожній громаді, піклувався успішним розвитком українських (рідних) і недільних (релігійних) шкіл…
