Шукати треба Царства Божого
3-тя неділя після П'ятидесятниці
Римлян 5:1-10; Матфея 6:22-33
Людина має багато турбот у житті. Пересічна парафія українців на сході складається переважно з іммігрантів, а іммігрант має починати все з самого початку, нічого не маючи. Рано чи пізніше треба купувати хату й все до хати, а потім авто, яке ми будемо купувати й сплачувати, доки будемо жити в Канаді. А вже пральні машини, сушильники, холодильники, морозильники, телевізори й тому подібне — ми будемо купувати таки до кінця нашого життя, бо без тих речей ми вже жити не можемо.
Часом людина думає: коли все те скінчиться? Коли кінчаться всі ті борги, “морґечі”, коли кінчаться турботи?
- Морґечі, борги мають колись скінчитися, якщо людина не пропиває, не програє свого заробітку. Коли ж пропиває й програє в карти, то буде вічним боржником тих фірм, які позичають гроші.
Борги можуть скінчитися, але людина прагне не тільки скінчення боргів, а хоче почуватися щасливою. І тут питання: Що людині потрібно для щастя? Хвора людина, із слабим здоров'ям, скаже, що коли б відзискати-добре здоров'я, то можна почуватися щасливим. Чи то правда?
- На деякий час справді так...
Багато ж людей будуть прагнути все ліпшої хати, кращого авто, і тому кінця не буде. Знаю одного чоловіка, який, доки вчився, казав, що був би щасливим, якби закінчити університет, здобути професію й сплатити всі борги.. Але коли все те сталося, то почав нарікати, що має невідповідну жінку (вона була доброю, доки працювала тяжко й утримувала його, поки він учився).
Є люди, які з допуску Божого дуже багаті, мають мільйони, але коли прочитаєте про їхнє життя, їхню відчуженість від Бога, від чеснотного життя із ближніми своїми, то можна побачити, що то переважно нещасні люди.
Є артисти, співаки, які мають таланти, вроду, гроші, але їхні діти не мають батьків чи матерів і в більшості ростуть як сироти, без материнської любові й опіки. Чи є ті люди щасливими?
— Якщо ні, то чому?
Ті люди шукали для себе: визнання талантів, шукали людської слави й матеріального багатства, - усе те вони здобули, але лишилися в переважаючій більшості нещасливими в родинах, бо в тих родинах не лишилося місця на справжню любов, на виявлення віри й єднання з Богом-Творцем.
Господь Ісус Христос, як ми чули з Євангелії, звернувся з закликом до людей:
“Шукайте ж найперш Царства Божого й правди Його, а все це вам додасться.” (Матфея 6,33).
Згадані нами попередньо люди не шукали Царства Божого; вони шукали задоволення в більшості випадків тілесних пристрастей. Коли до них навіть звертаються священики з закликом від Христа, то вони глузують з наївності тих слуг Божих. Вони кажуть, що вони Бога переросли… Багатство, розкіш зробили людей циніками — вони через те не хочуть знати ні Бога, ні Божих настанов.
Тому їхні діти, маючи живими батьків і матерів, виростають як сироти, тому батьки й матері, щоб підтримувати себе на висоті, в натхненні, покладаються на алкоголь і наркотики, нищать щодалі, то більше, і своє тілесне, і тим більше - духовне здоров'я.
Господь закликає нас шукати найперше Царства Божого, - де ж його шукати? — То не даремне питання: багато людей змішують два поняття: Царство Боже й Царство Небесне. Безумовно, до Царства Небесного можна попасти тільки після закінчення нашої життєвої дороги на землі, якщо ми нашим життям заслужили його.
На запитання законовчителів:
“Коли Царство Боже прийде?”
Господь відповів їм:
“Царство Боже не прийде помітно, і не скажуть: Ось тут, або: Там. Бо Божеє Царство всередині, вас!”
(Луки 17:20-21).
Коли Царство Боже всередині нас, то ми не можемо сподіватися, що хтось його нам піднесе чи що Бог явить його нам в громі й бурі, як супроводжувалося виявлення Заповідей Божих. Ми повинні Царство Боже поступово будувати в нашому житті, ми повинні самі бути будівниками того Царства Божого.
Виконані Заповіді Божі, Христові — це цеглини, з яких будується те Царство — та держава духовної досконалості. Заповідь любові, сповнення любов’ю відносин між визнавцями віри Христової — це основа, фундамент Царства Божого на землі.
Якщо нами опанували похоті наживи, ненависти, гордости й самолюбства, — ми ніколи не спроможемося на той стан духовної досконалості.
“Царство Боже не пожива й питво, але праведність, і мир, і радість у Дусі Святім.” (Римлян 14,17).
Коли ми будемо жити згідно заповідей Христових не формально, а чинячи добро з любов'ю й радістю, в спокої серця, то й найдемо, відчуємо ту радість у Дусі Святім, - ми будемо мати Царство Боже всередині нас. А цього тільки й треба шукати, прагнути — останнє все нам додасться.
Царство ж Боже — Небесне — ним обдарує Господь усіх, які осягнули Царство Боже всередині себе, живучи тут на землі. Життя вічне в Богові, у Христі — це й є Царство Небесне (Івана 5,24), коли віруюча людина переходить “від смерти в життя.”
Амінь.
о. Протоієрей Тарас Славченко
В Канаді, як досвідчений філолог, о. Т. Славченко мав можливість влаштуватись викладачем на одному з відділів славістичних студій, але так не сталося. Виглядає, що в його особі змагалися між собою філолог і релігійний мислитель, та перший поступився другому. Він вірно служив, 29 років, як трудолюбивий священник і педагог у парафіяльних громадах східної і західної Канади, куди його посилав Провід УГП Церкви. У кожній громаді, піклувався успішним розвитком українських (рідних) і недільних (релігійних) шкіл…
