Щоб не було гіршого….
Неділя Розслабленого
Дії 9:32-42; Івана 5:1-15
"Ось видужав ти. Не гріши ж уже більше, щоб не сталося тобі чого гіршого." (Івана 5,14)
Що може бути гіршого від 38-милітнього перебування спаралізованим, що не може ходити, рухатися? - Смерть? - Напевно, що ні. Якби перед нами міг бути вибір: 38 років бути спаралізованим чи померти, то не знати чи знайшовся б хто, що вибрав- перше...
Що мав на увазі Ісус Христос, коли казав: "щоб не сталося тобі чого гіршого"? Що може бути гіршим, як 38 років бути спаралізованим? - Духова параліч, параліч душі (paralysis of soul), смерть у гріхах, відхід з цього світу без покаяння, без єднання з Богом.
Люди часом примітивно уявляють (a різні художники зображають) пекло. А пекло - це стан перебування душі в самотності, без єднання з Богом, з вічними докорами сумління, з душевними муками, - це й може бути тим найгіршим.
Є люди, які в проблисках свідомості відчувають тяжкі гріхи, але очерствіла душа неспроможна на покаяння. Людина заглушує докори сумління алкоголем, наркотиками, поглиблює гріховність, втоплюється в гріхах, і вмирає без покаяння в гріхах.
Стан самотності, відчуженості від людей і від Бога - це стан найгірший. Щоб покарати в’язня, його садовлять в камеру-один очку на довший час. Найгірший грішник на землі намагається спілкуватися з людьми. Буває, що людей невинних, але віруючих, садовили в одиночку на довгі роки й вони витримували, бо відчували віру й єдність із Богом, з багатьма людьми на волі, хоч і не було дозволено з ними спілкуватися.
Приклад: Останній кошовий Запоріжжя Петро Калнишевський, після зруйнування Запорізької Січі 1775 року був заарештований і ув'язнений в Соловках, в Соловецькому монастирі, в підземеллі до 1801 року, поверх 25 років. Він витримав ту самотність понад 25 років, бо відчував постійну єдність з Богом і своїми людьми. Петро Калнишевський упокоївся 4-го грудня 1803 року, проживши поверх 112 років.
Але люди з духовним паралічем вмирають у гріхах, без покаяння, не витримуючи довго самотності. Творення поселень по національних ознаках у країнах Нового світу, як наприклад, США, Канада, творення так званих ґет по містах - це протиставлення самотності, щоб людина певного народу не була самою, а спілкувалася, говорила з подібними до себе.
Повстає питання: Чому в цей святковий сезон, після Пасхи, коли ще співаємо "Христос Воскрес!", читається євангельський приклад про оздоровлення розслабленого-спаралізованого? Що має спільного оздоровлення спаралізованого з воскресінням Ісуса Христа з мертвих?
Святі Отці Церкви, великі праведники й християнські мислителі перших віків християнства, звертають нашу увагу на те, що як спаралізований тілесно за гріхи на довгі роки (адже ж казав йому Христос: "Не гріши ж більше"), не втратив віри в Бога, мав надію на милість Божу, був піднятий з ложа немочі Ісусом Христом, так і ми, якщо збережемо віру й надію в Бога, в Господа Ісуса Христа, то хоч і помремо тілесно, але діждемося піднесення - воскресіння до нового життя тим же Ісусом Христом, Господом нашим.
Тільки, щоб з нами не сталося щось “гіршого”, як говорив Ісус, щоб ми не були спаралізовані духовно, щоб ми не померли в гріхах без покаяння, - бо то було б багато гірше, а ніж перебування в тілесній слабості. Амінь.
о. Протоієрей Тарас Славченко
В Канаді, як досвідчений філолог, о. Т. Славченко мав можливість влаштуватись викладачем на одному з відділів славістичних студій, але так не сталося. Виглядає, що в його особі змагалися між собою філолог і релігійний мислитель, та перший поступився другому. Він вірно служив, 29 років, як трудолюбивий священник і педагог у парафіяльних громадах східної і західної Канади, куди його посилав Провід УГП Церкви. У кожній громаді, піклувався успішним розвитком українських (рідних) і недільних (релігійних) шкіл…
