“...Виконай Заповіді.”
12-та неділя після Тройці / П’ятидесятниці
1 Коринтян 15:1-1; Матфея 19:16-26
Коли молодий чоловік прагнув до здобуття вічного життя, то Христос йому сказав:
“Коли ж хочеш ввійти до життя, то виконай заповіді.”(Матфея 19,17)
Здається зрозуміло, та молодий чоловік запитує Ісуса:
“Які саме?”
А Ісус відказав:
“Не вбивай, не чини перелюбу, не кради, не свідкуй неправдиво. Шануй батька та матір”, і: “Люби свого ближнього, як самого себе.” (Мф.19:18-19)
Говорить до Нього юнак:
“Це я виконав все. Чого ще бракує мені?”
Христос і вирішив перевірити що ще бракує тому юнакові, перевірити, щоб і самий юнак пізнав, тому й запропонував йому:
“Коли хочеш бути досконалим, - піди, продай добра свої та й убогим роздай, - і матимеш скарб ти на небі. Потому приходь та й іди вслід за Мною.”
Чи згодився той молодий чоловік? Ні. “Почувши ж юнак таке слово, відійшов, зажурившись, - бо великі маєтки він мав.” (Мф.19:20-22)
Отже досконалим той молодий чоловік не був. Він не був злодій, здавалося, що жив по Заповідях Божих, але до досконалости, до звершенст йому було далеко. Христос кликав його бути одним із учнів, але перед тим поставив умову, щоб юнак виявив - що для нього найдорожче...
Якби Христос згодився взяти його в учні разом із затриманням маєтків, то він би пішов, але він би тоді був недосконалим учнем: при загрозі втратити маєтки - він би зраджував Правду Божу, Христа. Господь, як душевидець, це й знав, - він хотів тільки виявити ту недосконалість перед людьми й перед самим юнаком.
По-суті, молодий чоловік грішив проти першої Заповіді Божої: “Я є Господь Бог твій і нехай не буде в тебе богів окрім Мене.” (Друга Книга Мойсея. Вихід 20:2-3) Він те багатство, маєтки любив понад істинного Бога. Або ж знову: визнання єдиного Бога могло бути тільки з маєтками...
Не дурімо себе й своїх дітей, як говорив Тарас Шевченко. Не думаймо, що тільки нецивілізовані дикуни чи напів дикуни Нової Гвінеї чи Африки, чи пралісів Бразилії вірують у багато богів, мають ідолів.
Те, чому ми віддаємо першість у нашому серці, у наших прагненнях - те є наш божок, наш ідол.
Молодий чоловік не міг прийняти Христового рецепту на оздоровлення, бо любив маєтки понад усе. Тому то й ствердив Господь:
“Поправді кажу вам, що багатому трудно ввійти в царство Небесне.” (Мф.19,23)
Очевидно, не багатство саме зло, але біда в тому, що багатство часто володіє людиною, опановує людським прагненням і тоді не Правда Божа посідає першість у людині, а бажання володіти, користати багатствами, маєтками.
Навіть останній жебрак, бідний, звичайного достатку чоловік може мати в намірах своїх отого божка-ідола - першість - це здобуття матеріальних цінностей. Також буває, що люди й з освітою чи навіть великою громадською (в тому числі – державною) відповідальністю, в своїй уяві й прагненнях віддають першість не істинному Богові, а речам підрядним. Хоч ті люди можуть бути й формальні ісповідники єдиного Бога, та місце того Бога в їхніх відчуттях - десь другорядне. Подаєм тут декілька життєвих прикладів.
1. Коли американці висадилися вперше на Місяці, то президент США заявив:
“Це є найбільша історична подія від часу створення світу.”
Хоч яка то велика подія, але ми, християни, свідомі того, що вислів президента США - це велика помилка.
2. 100-літній суддя в Пенсильванії, коли його репортер запитав про найбільшу подію в світі, сказав:
“Найбільше в світі подія - це винахід автомобіля.”
Для всіх свідомих своєї віри християн і навіть для всіх думаючих істориків має бути ясно, що прихід Сина Божого на землю - це найбільша подія в світі. Прихід Сина Божого на землю, втілення його в образі людини - змінило хід людської історії в більшості країн світу.
Ні висадження людей на Місяці, ні винайдення автомобіля, ні винайдення літака, ракети для полету в космос, ні винайдення будь-якої іншої машини чи апарату не може рівнятися з приходом Христа Спасителя на землю.
Людина може добратися і до Місяця, і до інших планет сонячної системи, чи навіть до зірок, як буде на те Божа воля, але людина від того не зможе стати ні щасливішою, ні більш духовно досконалою. Найбільшим щастям для людини, - коли вона досягне єднання з своїм Творцем через Господа Ісуса Христа, коли вона відчує, що її духовна досконалість наближується до всеобіймаючої досконалости Божої.
Є один життєвий приклад про подорож одного вченого на північ Саскачевану для дослідження природи, мінералів і т.п. Він мав дослідити багато річок і озер на півночі. Його віз на човні індіянин і вчений запитував індіянина чи він коли вивчав географію, ботаніку, зоологію, геометрію, - той щиро признався, що ніколи тих наук не вивчав.
Аж ось раптом човен ударився у підводний корч чи камінь і перекинувся. Професор перелякано кричав. Індіанин запитував його:
- “Чи вмієш плавати?”
- “Ні”,- відповідав учений.
Індіанин врятував ученого, витягнув його на берег, але сказав йому, що їдучи в місцевість, де багато недосліджених річок і озер, треба було б найперше навчитися плавати, а тоді вже вивчати й всілякі науки.
Так воно справді й є: учений багато чого знав, а найбільш необхідного для збереження життя на воді - не знав. Ми подорожуємо життєвою дорогою, людина в більшості не знає як у неї складеться життя, які каміння чи корчі вона може зустрінути, які пастки й западини на ній, скільки прикритих і відкритих спокус на тій дорозі.
Та головне, щоб ми завжди перебували, жили, подорожували з Христом, з його світлом, щоб мали завжди в Ньому опору. Сам Господь засвідчив:
“Я Світло для світу.” (Івана 9,5)
В Його божественній науці міститься вся правда життя для досягнення досконалости, щоб бути достойними “мати життя вічне”. (Мф.19,16) В такому розумінні ми сприймаємо й образний вислів Христовий:
“Я - дорога, і правда, і життя.” (Ів.14,6)
Амінь.
о. Протоієрей Тарас Славченко
В Канаді, як досвідчений філолог, о. Т. Славченко мав можливість влаштуватись викладачем на одному з відділів славістичних студій, але так не сталося. Виглядає, що в його особі змагалися між собою філолог і релігійний мислитель, та перший поступився другому. Він вірно служив, 29 років, як трудолюбивий священник і педагог у парафіяльних громадах східної і західної Канади, куди його посилав Провід УГП Церкви. У кожній громаді, піклувався успішним розвитком українських (рідних) і недільних (релігійних) шкіл…
