Нерівність — від Бога
16-та неділя по П’ятидесятниці
2 Коринтян 6:1-10; Матвія 25:14-30
Як розповів Господь Ісус Христос, господар одному слузі своєму дав до розпорядження п'ять талантів, іншому — два, а третьому — тільки один талант. Певно, що той, кому доручено найбільше, може придбати найбільше… Хоч, безумовно, і перший міг закопати, - отже міг нічого не отримати.
Довелося мені чути серед віруючих християн певне незадоволення — висловлювалася така думка: “Щоб Бог був справедливий, Він мусів обдарувати всіх однаково — всіх людей! Щоб у всіх були всі таланти, щоб ніхто не міг вибитися понад свого ближнього, — тоді було б справедливо.”
Я й подумав: “А що було б, якби всі ми мали письменницькі таланти, всі могли бути добрими співаками, музикантами, промовцями й т.п. — хто б нас тоді читав, слухав?”
Ні, таки краще, щоб різні люди мали різні здатності.
Фактично ми всі маємо декілька здатностей, а скільки з них ми розвинули — стільки й маємо. Дехто ж з людей таки лінивий, отже, Бог має передавати таланти людям, що горливо працюють, розвивають їхні таланти. Люди створені зі свободою, з волею розвивати, отже, неминуче будуть різниці, будуть неоднаково обдаровані.
Біда наша не в тому, що ми маємо неоднакові таланти й не однакову кількість, а в тому, що деякі люди не використовують їх на добро або зовсім не розвивають.
Доводилося також чути: “Я звичайний фермер, отже, мені не потрібні особливі таланти.”
Безумовно, фермер, можливо, не потребує співацького таланту, але для нього добре вміти виконувати різні майстерські праці. Для фермера також добре вчитися зорганізовувати своє господарство на промислово-торговельних основах, - отже фермеру добре розвивати свій талант до праці й розвитку різних галузей свого господарства.
І це незмінна правда, що людина з різними здатностями у різних професіях потребує старанно працювати й розвивати свій талант — тоді кожен із нас буде зростати у своїй галузі. Лікар потребує не тільки приймати хворих, але й читати, пізнавати, як лікують людей інші лікарі, професори, які нові засоби й ліки винаходять. Якщо лікар того не робить, то він поступово перетворюється в кустаря у своїй професії й його діяльність може мало кому приносити користь.
Навіть і священник — він не може тільки формально звершувати обрядові Богослужіння, а має постійно зростати в пізнанні волі Божої й в пізнанні людського життя. Священник, щоб його проповідь могла бути живою, має читати літературу з різних галузей знання, не тільки з Богословія (про нові дослідження космосу, археології, про досягнення й розвиток у фізиці, біології, медицині). Він має і давньоусталені правди, і нові відкриття та дослідження в різних галузях людського знання перепускати через світло євангельське й подавати його вірним у проповідях, у лекціях, навчанні, релігії.
Вірні мають бути свідомі, що, поза всім приступною до пізнання працею священника, він має виношувати в своїй душі проблеми й людські таємниці. Ось короткі приклади без зазначення імен і місцевостей.
а) Лікарі виявили, що 40-річний чоловік має невилічимий рак, а рідня просить священника, щоб він умовив, що його все майно переписати на дружину, бо що вона зможе з двома малими дітьми робити на фермі? - Треба, щоб вона могла її продати.
б) Чоловік о 2-й годині приїжджає до священника: “Отче, йдіть допоможіть, бо жінка хотіла мене зарубати сокирою!”
в) Чим і як утішити батьків, які втратили в нещасливому випадкові єдиного сина?
г) Як утішити жінку, яка лишається з двома малими дітьми?
В жоднім підручникові не можна знайти якоїсь готової відповіді — священник, просвічений світлом Христовим, має знаходити відповідь на пекучі питання й проблеми в житті через молитву й пізнання дійсности. Загал вірних має цінити, що є покликання від Бога певних людей, які займаються їхніми справами в усякий час їхнього життя.
Люди так само мають бути вирозумілими і до праці лікаря, бо не все можна виміряти матеріальною винагородою. Люди різних професій в щоденній праці намагаються виявити не тільки знання минулого, а також намагаються пізнати нинішній стан, щоб у нових обставинах знайти відповідь на різні проблеми життя. Вони теж рідко можуть мати на все готову відповідь, бо ж тільки лінивий раб може задовольнитися тим, що було досягнено 50 років тому.
Апостол Павло радить нам, щоб ми “Божої благодаті не брали надармо” (2 Коринтян 6,1). Коли ми намагатимемося чесно сповняти настанови Божі, в даному випадкові висловлені через притчу Господню, то ми ніколи не будемо даремно користуватися дарами Божими - здатностями й талантами від Бога.
Амінь.
о. Протоієрей Тарас Славченко
В Канаді, як досвідчений філолог, о. Т. Славченко мав можливість влаштуватись викладачем на одному з відділів славістичних студій, але так не сталося. Виглядає, що в його особі змагалися між собою філолог і релігійний мислитель, та перший поступився другому. Він вірно служив, 29 років, як трудолюбивий священник і педагог у парафіяльних громадах східної і західної Канади, куди його посилав Провід УГП Церкви. У кожній громаді, піклувався успішним розвитком українських (рідних) і недільних (релігійних) шкіл…
