"Я Вибрав Вас. . ."
2-га неділя після П’ятидестниці
Римлян 2:10-16; Матвія 4:18-23
Після свята народження Церкви Христової — П'ятидесятниці, ми в першу неділю вшановували всіх святих, які догодили Богові своїм життям, своєю діяльністю. Багато з них ствердили свою вірність Христові великими терпіннями, стражданнями, втрачаючи тілесне життя, щоб зберегти душу свою й засвідчити перед людьми істину віри та утвердити її серед людей.
Нині, в другу неділю по П'ятидесятниці, Церква Христова пропонує своїм вірним розповідь євангельську про покликання Ісусом Христом перших своїх учнів, які стали потім відомими апостолами й отримали в день П'ятидесятниці благодать Св. Духа, пішли в світ проповідувати науку Христову — Євангелію спасіння, й поклали основи на розбудову Церкви Христової.
Господь Ісус Христос, промовляючи до своїх учнів, сказав:
“Не ви Мене вибрали, але Я вибрав вас, і вас настановив, щоб ішли ви й приносили плід, і щоб плід ваш зостався, щоб дав вам Отець, чого тільки попросите в імення Моє.” (Івана 15,1б).
І дійсно так сталося: плід – Церква Христова для спасіння різних народів – зосталася, плоди їхньої проповіді розвивалися й до нині розростається Церква Христова серед різних народів, приносяться плоди віри, сіється зерно віри. Бо своїм Провидінням, охрещення нас у малолітстві, вихованням нас у християнських родинах, у Церкві Христовій з юних літ, - Бог, Христос нас вибрав перед тим, як ми свідомо зможемо вибрати Його.
Але приходить час, коли ми, свідомі, дорослі, маємо вибрати або вірність і життя в Богові, Христові, або підемо на дорогу нечестивих. Бог, покликавши нас, освідомивши нас, не робить нас невільниками, а лишає нам свободу волі, свободу вибору. Він кличе й нині нас, як і перших своїх учнів:
“Ідіть за Мною!”
Христос кличе й нині молодих людей, щоб вони стали “ловцями людей” для Нього, щоб давали духовну поживу для Його людей у Церкві Христовій. На жаль, “жниво велике, а женців мало…” Тільки критиканів багато: який має бути священик та що він повинен робити...
Звичайно, поза згаданою причиною є й інші: люди вважають, що для священичої служби необхідно мати багато талантів (і голос, і вчительство, і багато “і”…), багато позитивів у характері, досконалості, щоб можна служити прикладом для інших.
Як вибирав Ісус Христос своїх учнів?
Чи шукав, чи вибирав Він досконалих людей? - Згадаймо за Симона-Петра: В четвер на Тайній Вечері Христос попереджує:
“Усі ви через Мене спокуситеся цієї ночі.”
Петро запально говорить:
“Якби й усі спокусились, про Тебе, - я не спокушуся ніколи.” (Матвія 26:31-33).
Ісус же знав, що він (Петро) недосконалий, гарячкуватий, і тому ствердив, що
“ночі цієї, перше ніж заспіває півень, відречешся ти тричі від Мене.”
Петро:
“Коли б мені навіть умерти з Тобою, я не відречуся від Тебе!”
І то не тільки Петро. В Євангелії засвідчено:
“Так сказали й усі учні.” (Мт. 26,35).
Але вночі, коли Ісуса повели на допит, Петро тричі відрікся та став присягати:
“Не знаю Цього Чоловіка…” (Мт. 26,72).
Одні з перших учнів, Іван і Яків, сини Заведеєві, по намові своєї матері, просили в Ісуса перших місць в Царстві Його. (Мт. 20,21).
Ісус також вибрав Хому, який був недовірчивий, песиміст, отже, був недосконалий. Господь навіть покликав Матвія, який написав усе те, що ми нині читали, і взагалі найбільш детальну книгу Євангелія, а він був відомий серед людей як грішник, збирач податків для Риму.
З того видно, що Христос не шукав учнів своїх серед досконалих людей. Та взагалі Він сказав, що прийшов не до праведних, а до грішників, щоб спасти їх.
“Бо Я не прийшов кликати праведних, але грішників до покаяння.” (Мт. 9,13).
І Він серед тих грішних недосконалих людей шукав таких, які, хоч і мали життєйські вади, слабості, але прагнули пізнати Бога й виконувати волю Божу. Апостол Павло стверджує:
“Але Бог вибрав немудре світу, щоб засоромити мудрих, і немічне світу Бог вибрав, щоб засоромити сильне, і простих світу, і погорджених, і незначних вибрав Бог, щоб засоромити сильне.”
(1 Коринтян 1:27-28).
Ще в 2-му столітті римський філософ Целсус (Celsus) висміював християнський рух:
“Христос ... не покликав праведних (righteous) людей або мудрих, але грішників, людей понижених і переможених.”
Один із Отців Церкви, Ориґен, відповідав йому:
“Це правда, що Христос покликав понижених і переможених, але Він не лишив їх пониженими (broken and defeated) й переможеними.”
Христос покликав звичайних, недосконалих людей, але сповнив їх не тільки знанням про Бога, але й сповнив їх силою благодаті Духа Святого, і вони духово перемогли світ. Христос у силі й в наші часи сповнити нас тією благодаттю, якщо ми послухаємось Його й підемо вслід за Ним.
Христос є “дорога, і правда, і життя” (Ів.14,6). Він є “Світло для світу” (Ів.8,12), “двері” (Ів. 10,9), “хліб життя” (Ів.6,35). Хто за Ним, по Його заклику піде, той здобуде життя вічне.
Ідімо ж вслід за Ним. Ідімо Його вузькою дорогою, входьмо Його ворітьми. Ворота Його можуть бути вузькі, дорога Його може бути тяжкою, але вона певна — вона веде до спасіння. Не ходімо манівцями, навпростець, бо то, хоч і широка дорога, але вона веде до загибелі.
Амінь.
о. Протоієрей Тарас Славченко
В Канаді, як досвідчений філолог, о. Т. Славченко мав можливість влаштуватись викладачем на одному з відділів славістичних студій, але так не сталося. Виглядає, що в його особі змагалися між собою філолог і релігійний мислитель, та перший поступився другому. Він вірно служив, 29 років, як трудолюбивий священник і педагог у парафіяльних громадах східної і західної Канади, куди його посилав Провід УГП Церкви. У кожній громаді, піклувався успішним розвитком українських (рідних) і недільних (релігійних) шкіл…
