Про Два Чуда Воскресіння
20-та неділя після П’ятидесятниці
Галатів 1:11-19; Луки 7:11-16
В зачитаному уривкові Євангелії розповідається про воскресіння Ісусом Христом сина наїнської вдови, як видно молодого ще чоловіка, бо Ісус, звертаючись до нього, казав:
“Юначе, кажу тобі: встань!”
Те чудо Христове було незаперечне - присутніми було багато людей, “був натовп великий”. (Луки 7:1-14)
Часом тематика читання з Апостола й Євангелії не співпадають, але на цю неділю висвітлені теми дуже споріднені. В Посланні до Галатів апостол згадує про свою духовну мертвоту, коли він був засліплений фарисейством і “Божу Церкву жорстоко я переслідував та руйнував її”. (Галатів 1,13)
Як Савл, юдейський освічений юнак, він був вихований у фарисейському розумінні Закону Божого й тому уважав, що Христова Церква, як також її члени, послідовники Христові - це проти волі Божої. Савл був “запеклим прихильником ...отцівських передань” (Гал.1,14), тому й нищив Церкву Христову.
Про переродження духовне фарисея Савла в апостола Павла розповідається в 8 і 9 розділах Діянь Святих Апостолів. Дієписець свідчить, що Господь спершу на сліпця духовного Савла навів також сліпоту тілесну, щоб той зрозумів, що не бачить дороги спасіння в Богові. І коли Христос промовив до його сумління й запитав:
“Савле, Савле, - чому ти Мене переслідуєш?” (Дії 9,4);
і коли Савл пізнав, що до нього говорить воскреслий і вознесений в небо Ісус Христос, то він зрозумів, що перебуває на хибній дорозі, що він діє проти волі Божої.
І тоді сталося духовне зрушення, - він звернувся до Ісуса, як до Господа, просячи вказати куди йому йти й що робити, щоб виконувати волю Божу. Від того часу, коли Савл прозрів і тілесно, і духовно, коли він прийняв хрещення й став на дорогу служіння Христові, як ап. Павло, він лишився вірним Богові до самого мученицького кінця. Дієписець ап. Лука свідчить про ап. Павла:
“І проповідував він про Боже Царство, та з відвагою повною беззаборонно навчав про Господа Ісуса Христа!” (Дії 28,31)
Пізніше ап. Павло звертався до інших духовних мертвеців і кликав:
“Сплячий вставай, і воскресни із мертвих, і Христос освітлить тебе!” (Ефесян 5,14)
І це лишається одно з основних місійних завдань Церкви Христової - пробудити духовних мертвеців і воскресити їх до життя в Христі Ісусі, так само, як ми повинні постійно дбати, щоб знайти загублених овець, які блукають по стежках загибелі - без Христа.
Ми повинні бути завжди свідомі, що Христос був у силі своєю божественною благодаттю воскресити з тілесної смерті сина наїнської вдови, і Він був у силі воскресити з духовної загибелі, мертвоти фарисея Савла.
Воскресіння, повернення до життя може чинити тільки Бог. Сказав сам Господь:
“Бо як мертвих Отець воскрешає й оживлює, так і Син, кого хоче, оживлює.” (Івана 5,21)
Отже, чи Отець Небесний, чи Син його - джерело одно від Бога, яке може нас оживлювати. Нам відомо, що і в нових часах люди, які здавалось би духовно загинули в розпусті, в бунті проти Божих установлень, які відкидали все святе, - по дії, впливу Божому повертаються до свого Творця.
В кінці 60-х, на початку 70-х років багато наплодилося так званих “гіппі”, які вживали наркотики і домагалися необмеженої свободи у відношеннях між статями, які відкидали всі моральні закони Христової Церкви, а вже в середині 70-тих років багато з тих, здавалося б пропащих людей, починають проповідувати про Христа. Вони ще блукали по різних бічних дорогах, але вже поставили своїми гаслами:
“Христос - надія наша”; “Ісус Христос - ягня Боже”; “Ісус Христос - Цар царів” і т.п. (“Jesus Christ - our hope”; “Jesus Christ - Lamb of God”; “Jesus Christ - King of Kings”).
Дехто з журналістів навіть дивувався:
“Хто це на тих загинулих вплинув: поліція, в'язниця, батьки чи якісь провідники?”
Спостерігачі не можуть зрозуміти тієї різкої переміни, але ми, віруючі свідомі, що такі духовні воскресіння, як і тілесні, може чинити тільки Бог, Господь Ісус Христос.
А хто ж міг вплинути на Миколу Руденка, українського поета, який довгі роки був комуністом, виховувався, жив під впливом богоборської ідеології й раптом виступив як ісповідник Божої істини, ясно відмежовуючись від безглуздя безбожництва, і закликав:
“Хай краще Цар Небесний править нами”. (Прозріння, ст.125)
Священик підневільної Православної Церкви в Сов. Союзі Димитрій Дудко у своїм творі Наша надія (Our Hope) наводить ряд живих прикладів про людей середнього й молодшого покоління, які шукають Бога й знаходять його в країні, де панує жорстоке переслідування віруючих, де їх постійно зневажають.
Ми не схильні робити рожеві оптимістичні сподівання, - дорога до масового пробудження й воскресіння людей у Господі можливо ще тяжка й з великими перешкодами, але Бог у силі здолати всі перешкоди, які ставлять слуги диявола. Тому озброймось терпінням і ніколи не забуваймо, що Бог може чинити великі чуда воскресіння, оживлення там, де здається запанувала вже мертвота духовна чи тілесна...
У цім же краю, де ми живемо, де панує воля й свобода ісповідань, існує також і свобода розгнузданої пропаганди різних антиморальних і безбожницьких теорій всіма засобами сучасної комунікації. Отже будьмо на сторожі й виявляймо максимум зусиль, щоб охоронити наших дітей, юнаків від напасти ворожої, часто прикритої підступними засобами. Пам'ятаймо свідчення Христове:
“Від днів же Івана Хрестителя й досі Царство Небесне здобувається силою...” (Матвія 11,12)
На Бога покладаймо надію, але не складаймо рук у бездіяльності.
Не забуваймо також правду про виховання, висловлену нашим національним пророком Т. Шевченком:
“Серце раз добром налите - вік не прохолоне”.
Наповнюймо ж душі наших дітей, молоді добром віри Христової й найвищими цінностями нашої культури, щоб серця наших нащадків ніколи не прохололи в любові до нашого українського народу, любові до Господа нашого Ісуса Христа.
Амінь.
о. Протоієрей Тарас Славченко
В Канаді, як досвідчений філолог, о. Т. Славченко мав можливість влаштуватись викладачем на одному з відділів славістичних студій, але так не сталося. Виглядає, що в його особі змагалися між собою філолог і релігійний мислитель, та перший поступився другому. Він вірно служив, 29 років, як трудолюбивий священник і педагог у парафіяльних громадах східної і західної Канади, куди його посилав Провід УГП Церкви. У кожній громаді, піклувався успішним розвитком українських (рідних) і недільних (релігійних) шкіл…
