Про виховання дітей
4-та неділя Великого Посту
Євреїв 6:13-20; Марка 9:17-31
В Євангелії написано:
“Як давно йому сталося це? Той сказав: ‘Із дитинства’.” (Марка 9,21)
Тяжка хвороба мучила хлопця “з дитинства”. Це дуже боляче для батьків, для родини, коли хтось із дитячих років страждає якоюсь тяжкою невилічимою слабкістю. Такий стан — це часто тяжкий хрест для батька-матері.
Із спостереження життя, з радіо, телебачення, з преси ми знаємо, що є досить таких випадків, коли дитина від народження або з малолітства страждає від якоїсь хвороби — звичайної тілесної чи психічної. От мені нещодавно довелося прочитати, що дитині вже на третій день по народженню мусіли робити операцію на серце. Ще перед тим — десятилітньому хлопцеві мусіли вирізати його нирки й вставляти чужу нирку.
Лікарям, як тим більше нам — звичайним людям, тяжко встановити, чому таке недомагання стається в ранньому віці. Із Святого Письма нам відомо, що кара за гріхи батьків переходить на дітей і внуків — до третього й навіть четвертого поколінь (Вихід 20,5).
Часом це виходить явно: діти-алкоголіків (батька, чи матері, чи обох) ще при- зародкові отримують тяжку тілесну слабість - ментально-психічну чи просто тілесне: недомагання. Молоді батько й мати мусять завжди мати християнську свідомість і відповідальність, що їхня неповздержливість, їхній гріх може спричинитися до тяжких наслідків, коли їхні діти й онуки будуть каратися цілий свій вік.
Останні досліди й висновки науковців стверджують, що молоді батько й мати, які вживають наркотики, а у випадку матері, то навіть тоді, коли вона курить під час вагітності, що те може спричинити пошкодження мозку, дефекти в циркуляції крові й різні тілесні недомагання. Про те, мусять бути особливо свідомі молоді жінки, які так хочуть і в побуті, в негативних звичках зрівнятися з чоловіками. Та кожна думаюча людина знає, що дитина може виростати тільки в утробі матері, й тому всяке затруєння її організму неминуче відіб’ється на дитині.
Ми про те неприємне мусимо згадувати і в церкві, особливо під час Великого Посту, щоб люди здобулися на викорінення своїх гріхів і поганих звичок, і щоб запобігти тим гріхам у майбутньому, запобігти каліцтву і тяжким хворобам у наших дітях і внуках, бо вони - це майбутні члени нашої Христової Церкви, майбутні члени Тіла Христового.
Церква Христова - є духовна мати всіх християн, яка через благодать Господа нашого Ісуса Христа дає нове народження своїм дітям, яка обмиває, очищує душі своїх дітей у Таїнстві Покаяння, яка дає їм поживу духовну в Таїнстві Причастя, тому має своїм обов’язком навчати також Словом Божим, виховувати своїх дітей у сповненні волі Божої.
Церква Христова також нагадує, що це обов’язок батьків і матерів - особливо останніх - навчати й дбати за навчання основ віри Христової своїх дітей, навчати й прищеплювати їм основи християнської моралі, - не тільки словом, а й власним добрим прикладом. Батьки й матері повинні знати, що коли вони того не роблять, то грішать перед Богом.
Мусимо також пригадати, що в християнському укладі родинного життя мати була завжди найбільшою вчителькою і мови, і віри, і звичаїв свого народу. Традиційно батько більше працював поза домом, тому мати найбільше виховувала дітей. Тепер же, коли багато матерів також працюють поза домом, як і батьки, діти лишаються без виховання. Про них ще дбають, щоб вони були нагодовані, напоєні й одягнені, а поза тим діти лишаються поза впливом нашої родини. Про те мусимо думати завжди, а особливо у Великий Піст, бо ж наші родини збагачуються матеріально, а бідніють духовно, - бідніють у дітях своїх.
У наші часи, особливо в навчанні в школах, звертають увагу на тілесну подібність людини до різних тварин, - той висновок є незаперечним, але ми повинні звертати увагу на іншу подібність людини, яку щонайменше промовчують при навчанні в школах:
Людина створена своїми духовними задатками подібною на o6paз Божий (Вихід 1,27):
“І Бог на Свій образ людину створив, на образ Божий її Він створив, як чоловіка та жінку створив їх”.
І піст, і цілий рід Таїнств та освячень у Церкві, як також самі Богослужіння — то все засоби, якими ми утримуємо й відновлюємо в собі той образ Божий і єднання з Богом. Людина, яка не користується тими дарами й засобами Божими, — отваринюється й втрачає свій образ Божий.
Життя тварин обмежене віком на землі; жодна тварина не розуміє ні минулого, ні майбутнього. Тварина сприймає й відчуває тільки оточення, в якому вона перебуває тілом. Тварина, як би вона не була подібною тілесно до людини, не відчуває свого Творця; вона його не знає, бо створена тільки, щоб уможливити або життя людей, або для сповнення певних функцій у природі.
Людина здатна думати й пізнавати світ поза своїм безпосереднім оточенням, пізнавати не тільки планету Землю, на якій вона живе, а й всесвіт. Людина здатна засвоювати досвід минулого, здатна творити, взоруючись на свого Творця, здатна відчувати й творити красу, добро й справедливість, але, як уже згадано, коли людина отваринюється, то вона може також втрачати свої духовні задатки, дані їй Богом при творінні.
І нехай ніхто не пробує пояснювати наявністю в людини більшого мозку, бо ж слони мають разів у чотири більший мозок, як у людей - 4370-5340 грам. А в морського кита, найбільшої тварини світу, мозок у 5-6 разів більший, як у людей (4673-7000 грамів), але людям дана здатність панувати і над згаданими й іншими тваринами земної кулі— той дар дано їм від Бога-Творця.
Батьки, які турбуються тільки про тілесні потреби своїх дітей (“А моїм дітям що браку є? - Я їм на цілий тиждень наготувала вареників і голубців...”), тим самим їх духовно обкрадають, часом і не yусвідомлюючи того.
У сучасній цивілізації багато уваги звертається на тілесний розвиток, на тренування м’язів, на здобуття формальних знань з різних галузей людського знання, але мало хто дбає за розвиток духовних задатків молодих людей, за утримання їхнього зв’язку з Творцем, за пізнання і сповненням Його волі. Через те в наслідках ми маємо наявний моральний занепад, падіння, й тому ми є свідками огидних викривлень і зневаги образу Божого в багатьох людей […].
Ми, члени Церкви Христової, повинні дбати, щоб виховання дітей, молодих людей, основувалося не на піску людських спекуляцій і тілесних пристрастей, а на твердій основі: віри в Єдиного Бога, віри в Єдиного Господа Ісуса Христа й сповнення волі Божої. Як все те в нас є, то, як засвідчив Господь,
“тому, хто вірує, - все можливе.” (Марка 9,23).
Амінь.
о. Протоієрей Тарас Славченко
В Канаді, як досвідчений філолог, о. Т. Славченко мав можливість влаштуватись викладачем на одному з відділів славістичних студій, але так не сталося. Виглядає, що в його особі змагалися між собою філолог і релігійний мислитель, та перший поступився другому. Він вірно служив, 29 років, як трудолюбивий священник і педагог у парафіяльних громадах східної і західної Канади, куди його посилав Провід УГП Церкви. У кожній громаді, піклувався успішним розвитком українських (рідних) і недільних (релігійних) шкіл…
