Святий пророк Предтеча Господній Іоанн Хреститель
Взято з Мінеї.24 червня ми згадуємо Різдво святого Іоанна Хрестителя.
Житіє Святого
Святий пророк Предтеча Господній Іоанн Хреститель. Як розповідає Євангеліє (Лк. 1, 57-80), батьки святого пророка Іоанна Предтечі – праведний Захарія і праведна Єлизавета, що жили в Хевроні, досягли похилого віку, залишаючись бездітними по причині безпліддя Єлизавети. Одного разу, коли священник Захарія підносив гарячи молитви Богу в Єрусалимському храмі, перед ним раптом постав архангел Гавриїл по праву сторону від жертовника і передрік старцю скоре народження сина, що стане провісником Месії, Якого чекали Ветхозавітною Церквою.
Пророцтво архангела Гавриїла привело праведного Захарію в сильне схвилювання. Засумнівавшись в словах архангела, він став просити у Господа знамення, яке підтвердило би почуте. І миттєво німота поразила маловірного Захарію.
Невдовзі так же, як колись Сара, зачавши Ісаака в глибокій старості, – узнала і Єлизавета про народження свого первенця. На п’ятому місяці вагітності вона удостоїлась відвідання своєї родички – Преблагословенної Діви Марії, Яка вже носила в утробі Предвічну Дитину.
Праведній Єлизаветі, яка наповнилася благодаттю Святого Духа, першій відкрилася велика таємниця, і вона пізнала у своїй гості Матір Божу. Святий Іоанн Предтеча, заграв в утробі матері, такою радістю вітав Приснодіву, що носила Сина Божого.
На восьмий день після народження Предтечі в дім Захарії прийшли родичи і священники, щоб по єврейському звичаю звершити над дитиною обряд обрізання. В домі царювала велика радість – з народженням дитини з сім’ї знялось безчестя, попущене Господом.
До цього дня належало дати дитині яке-небуть ім’я, і гості вирішили назвати його Захарієм – в честь батька. Але свята Єлизавета, наповнившись пророчим даром, наполягала на тому, щоб хлопчика назвали Іоанном, що означає по єврейські «благодать». Всі були здивовані, бо ж такого імені ніхто не носив в роді. Непорозуміння вирішив сам батько дитини. На запитання, як же все-таки назвати дитину, він написав на дощечці: «Ім’я йому – Іоанн». І відразу узи, які зв’язували його мову, знялись, і святий Захарія відкрив уста свої і, віддавши подяку Господу, почав пророкувати про явленого в світ Месію, про свого сина Іоанна – Предтечу Господнього і про грядущі події.
Коли народився Господь наш Ісусу Христос у Віфлеємі і прийшли волхви зі сходу з розпитуваннями про народженого Царя Юдейського до Ірода, останній послав у Віфлеєм своїх воїнів, щоб вони повбивали там всіх дітей чоловічої статі. Не забув він і про дитину Іоанна із Хеврона, про якого вже чув багато дивовижних розповідей. Задумуючи вбити дитину Іоанна, він послав в Хеврон вбивць. Але у домі святого Захарії нікого не виявилось. Коли почалося побиття дітей у Віфлеємі, крики і стогнання дійшли і до Хеврона. Свята Єлизавета разом з Предтечою Іоанном пішла у Хевронські гори, святий Захарія в той час виконував свою чергу богослужіння в Єрусалимі.
Праведна Єлизавета зі сльозами молилася Богу про захист. І коли з вершини гори вона побачила наближення переслідувачів, то вигукнула від всього серця, звертаючись до кам’яної брили: «Гора Божа! Гора Божа! Прийми матір з дитиною!» Як розповідає церковне передання, гора раптом розступилась, утворюючи печеру, яка приховала матір з сином.
Обурюючись на те, що праведній Єлизаветі з дитино удалось сховатися, Ірод вирішив відомстити святому Захарії. Він послав до нього свого зброєносця з дорученням дізнатися, де знаходиться його син. У випадку відмови видати сина, Ірод наказав вбити праведного Захарію. Святий Захарія відповідав прийдешнім, що про місцезнаходження свого сина він не знає, і що сам він, Захарія, не боїться смерті від рук Іродових найманців, так як вірить, що Господь прийме його душу.
За ці слова він був убитий між вівтарем і жертовником, і кров його на мармуровій підлозі сотворилась як камінь, у свідчення злочину Ірода.
По переданню, праведна Єлизавета, перебуваючи з дитиною Іоанном в печері, відчувала особливе благовоління Боже, бо ж прямо біля печери раптово виросла Фінікова пальма, яка годувала втікачів своїми плодами, і відкрилося джерело води.
Коли минуло сорок днів від часу вбивства святого Захарії, преставилась і свята Єлизавета. Хлопчика, який залишився в пустелі, взяв на своє піклування Ангел Божий. Так оберігав і покривав Господь святого пророка Іоанна, щоб приготовив він шлях Грядучому Спасителю роду людського.
“О, преславне чудо! Від матері старої народився нині благовісник Божого Слова, Іоанн; зв’язаний язик ясно промовляє про народження. О, невимовне Твоє провидіння, Владико! Ним же, Христе, спаси душі наші як єдиний Милосердний.
О, преславне чудо! Пророк, більший за всіх народжених жонами, розрішає осудження неплідності матері; він, прийшовши духом і силою Іллевою, вирівнює путь Господу. О, невимовне Твоє благосердя, Владико! Ним же, Христе, спаси душі наші як Милосердний.
О, преславне чудо! Той, хто проповідував Христове сходження до людей, з’являється як Його глас, вищий за всіх, і розрішає неплідність матері силою Божественною, і язик Захарії. О, велике твоє чудо, Владико! Ним же, Христе, спаси тих, що шанують Твого великого Предтечу.
О, преславне чудо! Серед народжених жонами пророк і Предтеча є найвищим; вищий за пророків, і пришестя Христового передблаговісник; він заграв в утробі матері. О, великі Твої дарування, Чоловіколюбче! Ними ж, Христе, спаси душі наші як всесильний.”
(стихира, глас 8)
