Неділя про самарянку
Переклад з Greek Orthodox Archdiocese of America.П'ята неділя Святої Пасхи відзначається Православною Церквою як Неділя про самарянку. У цей день згадується зустріч Христа з самарянкою біля криниці Якова. Біблійна розповідь про цю подію та діалог між Христом і жінкою міститься в Євангелії (Йо 4:5-42).
Історичні передумови
Одним з найдавніших міст Землі Обітованої був Сихем, також відомий як Сікіма, розташований біля підніжжя гори Геразім. Там ізраїльтяни почули благословення за часів Мойсея та Ісуса з Наві. Неподалік цього міста Яків, який прийшов з Месопотамії у ХІХ столітті до Різдва Христового, купив ділянку землі, де була криниця. Ця криниця, що збереглася навіть до часів Христа, була відома як криниця Якова. Пізніше, перед смертю в Єгипті, він залишив цей шматок землі як особливий спадок своєму синові Йосипу (Бут. 49:22). Це місто, до того, як ним заволоділа Самарія, було також головним містом царства десяти колін. За часів римлян воно називалося Неаполь, а в наш час - Наблус. Це було перше місто в Ханаані, яке відвідав патріарх Авраам. Тут же Ісус Навин востаннє звернувся до племен Ізраїлю. Майже триста років потому весь Ізраїль зібрався тут, щоб зробити царем Ровоама (Рехав'яма).
Коли ж Господь наш Ісус Христос опівдні прийшов до цього міста, що зветься Сихар (Йо. 4:5), Він був стомлений дорогою та спекою. Він сів біля цієї криниці. Через деякий час самарянка, про яку згадується в сьогоднішньому євангельському уривку, прийшла по воду. Вона довго розмовляла з Господом і почула від Нього таємні речі, що стосувалися її самої, і увірувала в Нього, а через неї увірували й інші самаряни.
Про самарян ми знаємо наступне: Року 721 перед Різдвом Христовим Салманасар (Шалманесер), цар асирійський, узяв у полон десять колін Ізраїлевого царства і переселив усіх цих людей до Вавилону та мідійської землі. Звідти він зібрав різні народи і відправив їх до Самарії. Ці народи здавна були ідолопоклонниками. Хоча пізніше вони були навчені юдейської віри і вірили в єдиного Бога, вони також поклонялися ідолам. Крім того, вони приймали лише П'ятикнижжя Мойсея і відкидали інші книги Святого Письма. Тим не менш, вони вважали себе нащадками Авраама і Якова. Тому благочестиві євреї назвали ці юдейські та ідолопоклонницькі народи самарянами, оскільки вони жили в Самарії, колишньому головному місті ізраїльтян, а також в інших навколишніх містечках. Євреї відкидали їх як язичників та чужинців і не мали з ними жодного спілкування, як зауважила самарянка: «Юдеї не мають справи з самарянами» (Йо. 4:9). Тому в євангельських розповідях ім'я «самарянин» багато разів використовується в глузливому сенсі.
Після Вознесіння Господнього і зішестя Святого Духа на П'ятидесятницю жінка з Самарії була охрещена святими апостолами і стала великою проповідницею і мученицею Христовою; її нарекли Фотинію (Світлана), і її пам'ять відзначається 26 лютого.
«Самарянка, прийшовши з вірою до криниці, побачила Тебе, Воду Премудрості, з якої напилася досхочу і успадкувала Царство Небесне, як блаженна навіки».
Кондак (Глас 4)
