Святитель Андрій архієпископ Критський
Взято з МінеїТрадиційно пам'ять святителя Андрія Критського згадується 4 липня.
Житіє Святого
Святитель Андрій Критський народився близько 660 року в Дамаску від благочестивих батьків Георгія і Григорії. Від народження до семи років він був німим. Німота його розв’язалася дивовижним чином після причастя Святих Христових Таїн. Вже в отроцтві святий Андрій цурався забав ровесників, виказував прихильність до книжних занять. Начальну освіту він отримав в Дамаску. Тут він познайомився з логікою, риторикою, древньою філософією. На чотирнадцятому році життя, відчуваючи призвання до чернецтва, він віддалився в обитель преподобного Сави Освяченого в Єрусалимі. Тут він був прилічений до кліру і призначений секретарем при Патріарху. Одночасно з чернечим послухом майбутній святитель старанно трудився на поприщі церковно-богословської освіти. З’єднання євангельських доброчинностей з вченістю і блискучим даром церковного слова – ось таланти, отримані від Бога, які примножував всім своїм життям святий Андрій.
685-й рік став переломним для святого: підійшло до кінця його усамітнене життя – святий був призначений до суспільного церковного служіння. Разом з двома іншими монахами святий Андрій був посланий намісником Федором в Константинополь для підтвердження погодження Єрусалимського патріаршого престолу з рішеннями VI Вселенського собору (680–681 рр.). Монахи невдовзі повернулися в Єрусалим, а святий Андрій залишився в Константинополі. За ним назавжди залишилося прізвисько “Єрусалиміт”, тобто “єрусалимлянин”, що майже завжди позначається в написанні його творів.
Патріарх Константинопольський рукопоклав святого Андрія в диякона Великої Церкви – Святої Софії, Премудрості Божої, в якій він прослужив близько двадцяти років. Окрім дияконського служіння, святий Андрій був назначений орфанотрофом (головою годувального дому убогих) при Великій Церкві і головою герокоміона (дому милосердя для пристарілих) в кварталі “Євгенія” Константинополя. Його багаторічні труди не залишилися непоміченими, і при патріарху Константинопольському Кирі (706–712) святий Андрій був рукопладений в архієпископа острова Крит.
Архіпастирське служіння святителя Андрія було багатогранним. По-перше, це було словесне служіння. Святитель Андрій був великим гімнографом. З його іменем зв’язують створення форми богослужебного канону; він заклав основи великопісного служіння (до нас дійшли лиш декотрі із 70 канонів святого Андрія Критського на дні Чотиридесятниці). Писав він і канони великих свят, окремим святим, а також стихири. Духовним осередком його гімнографічної творчості є Великий покаянний канон; вельми значні і інші його творіння. Святителем Андрієм написані канони воскресінню Лазаря, жінкам-мироносицям, Переполовенню П’ятидесятниці, трипіснеці на повечір’ї вербної Неділі і перших чотирьох днів Страсної седмиці, канон на Різдво Богородиці, на Зачаття святої Анни, на Різдво Іоанна Предтечі і на Усікновення його чесної голови, канони мученикам, а також немало стихир святам і святим. Поряд з гімнографічними творіннями для православного виховання пастви святителя Андрія мали велике значення його Слова (яких відомо близько двадцяти) на свята і на дні пам’яті окремих святих. Святитель Андрій був старанним молитовником і отримав від Господа дар чудотворінь. Він зцілював людей, виганяв бісів, під час засухи зводив дощ; відомий випадок відступу від Криту сарацин після його молитов.
Коли у Візантії почалося іконоборство, святий Андрій виступив у захист шанування ікон (зберіглася частина його трактату на цю тему). Є відомості, що він і у Константинополі виступав проти іконоборців.
Повертаючись після однієї із поїздок в столицю, святий Андрій захворів, і не доїхавши до Криту помер в портовому місті Ересо на острові Митилина. Це було 4 липня 740 року. Його святі мощі спочивають в одному із храмів м. Ересо.
Духовний Дар
Богом натхненна творчість святителя Андрія виходить із його глибокого молитовного досвіду. Самі його творіння, як гімни, так і Слова, свідчать про його святість: думки, почуття, образи, поміщені в них, могли народитися лиш в душі, яка досягла високого ступеня чистоти. За кожним його творінням – каноном, Словом, стихирою стоїть досвід духовного співпереживання тієї чи іншої Євангельської події або події із Священної історії Ветхого і Нового Заповітів. Вершина творчості святого Андрія – Великий канон, який інколи називають “покаянною автобіографією” святителя. Письменник пісень приносить в цьому каноні покаяння Богу не тільки від себе, але і від кожної людської душі. Про події Різдва Пресвятої Богородиці святий Андрій розповідає так:
“Якщо можна виміряти землю пригоршнею і обвести море вірьовкою, якщо можна виміряти небо п’яддю (Вих. 40, 12) і перелічити безліч зірок (Пс. 146, 4), якщо можна осягнути каплі дощу (Іов 36, 37), пилинки землі, вагу вітрів (Іов 28, 25) і кількість піску, то можна зрозуміти і нинішній наш предмет”.
В Слові на Воздвиження духовне споглядання таємниці Хреста зображується словесними образами:
“Хрест – сходи на небо, стежка до доброчинності, залог життя, смерть для смерті, відбиття тління, погашення вогню, дерзання до Бога, ключ до Небесного Царства…”.
В стихирі службі Різдву Іоанна Предтечі святий Андрій, намагаючись виразити саме єство особистості великого Предтечі, промовляє:
“Кінець пророків і початок апостолів, земного ангела і небесного чоловіка,, глас Слова, воїна і Предтечу Христового, який від обіцяного заграв в утробі і проповідував раніше за народження Сонця правди, сього, сьогодні Єлисавета народжує і радується…”.
Отриманий від Бога і примножений молитовним подвигом дар духовного споглядання робить святого Андрія справжнім тайним глядачем священних подій; його творіння володіють воістину Божественною повнотою і красою.
Пісня 1, Ірмос
“Коня і вершника у море Червоне, долаючи ворога силою могутньою, скинув Христос, Ізраїля ж спас, що переможну пісню співав.
Сон від повік стряхнув, себе самого Владиці доброчинністю приготовив світлим житлом і Божественними покоями, Богом явлений преподобний.
Співом всіляко свою цівницю спонукаючи, Христову Церкву прославляючи в піснях уяснив, Андрію дивовижний, Святого Духа оголошенням Божественною благодаттю.
Закону богописаному мудро корячись, тілесні пристрасті постом умертвив, розум же підніс міцним своїм бажанням, співаючи пісні Божі, мудрий.”
