Всіх Св. Землі Української: Св. рівноапостольні Володимир та Ольга
Київська Княгиня Ольга
Ольга, із Пскова (північна Русь), була з роду варягів і вийшла заміж за князя Ігоря Київського на початку X століття, але незабаром овдовіла, коли її чоловіка жорстоко вбили під час повстання сусіднього племені. На початку свого правління, у скорботі та гніві, Ольга вчиняла жорстоку помсту проти тих, хто винен у смерті її чоловіка — ховаючи їх живцем, спалюючи або заколюючи.
Вона прожила ще 25 років (померла у 969 році), з яких кілька років правила від імені свого сина Святослава, якому на момент убивства батька було лише три роки. У зрілому віці Ольга прийняла хрещення, отримавши християнське ім’я Олена. Вона безуспішно намагалася навернути свого сина до християнства, після чого зосередила свої зусилля на онукові — великому князеві Володимирі.
Хоча багато хто дивується, як її можна називати “святою”, важливо пам’ятати основи нашої віри: покаяння, сповідь і прощення. Коли вона прийняла християнство, то посповідалася, покаялася та отримала прощення. Так, свята Ольга могла бути жорстокою на початку свого правління, бо ймовірно, загинули тисячі людей, але ми знаємо, що Церква не канонізує без свідчень.
Упродовж 100 років після її смерті її могила була відкрита, і тіло виявилося нетлінним (диво!) — були свідчення, що воно не розкладалося. Існує також оповідь про інше диво: в новій труні було зроблено отвір, щоби можна було побачити нетлінні мощі, але вони були видимі лише тим, хто підходив з вірою. Для інших у цьому отворі не було нічого видно. Московський патріархат канонізував її у 1547 році.
Великий князь Володимир
Народжений у 956 році у Вишгороді (поблизу Києва), святий Володимир був втягнутий у стільки ж кривавих битв, як і його батько та бабуся. Після численних військових походів (включно з вбивством свого брата Ярополка) Володимир став Великим князем у Києві, об’єднавши всі міста держави.
Він справді жив язичницьким життям: зводив храми язичницьким богам, приносив жертви, мав багато дружин і ще більше наложниць. Але після вбивства двох християн у Києві (978 або 983 рік), Федора та Іоана, Володимир почав переосмислювати пораду своєї бабусі прийняти християнство для зростаючої нації. Як ми знаємо, у 988 році Володимир охрестив свій народ, через рік після того, як сам прийняв хрещення та отримав ім’я Василій.
Так, існує багато теорій щодо того, чому він прийняв віру. Чи то як союз із Візантією, чи як стратегію для об’єднання народу, тощо, але незалежно від причини, сам факт хрещення був добрим кроком. Адже ми, як християни, прагнемо ділитися благою звісткою про Христове воскресіння, щоб інші також повірили й спаслися.
Кажуть, що після хрещення Володимир змінив свою поведінку і почав жити згідно з вірою — через діла милосердя, наприклад, роздавав їжу та напої бідним, щоб допомогти нести тягар їхніх хрестів. Він також збудував багато церков, зокрема Десятинну церкву в 989 році, а також відкривав школи. Здається, після хрещення Володимир жив у мирі з сусідами, воюючи лише у відповідь на напади печенігів. Він також реформував візантійський кодекс законів, який було введено після хрещення, скасувавши смертну кару, тортури та каліцтва.
Святий Володимир був канонізований приблизно в 1254 році (точна дата невідома) за те, що приніс християнство племенам Київської Русі. На жаль, не задокументовано жодних чудес, пов’язаних зі святим Володимиром, але це не означає, що не варто молитися до нього про заступництво й провід.
Святі Володимире і Ольго, моліть Бога за спасіння наших душ і за нашу улюблену Батьківщину — Україну! Визволь її від загарбників!
